Лалігам, всяким сер'ям-А
Жилá і квітнула безбідно
П'янка «футбольна НБА».
Також був-жив блондин Мікéле,
Котрий ворота захищав.
В сусіднім місті Рафаел був –
Зазвѝчай репчик він читав.
Коли голкіпер наш Мікéле
М'ячі ловити розівчивсь,
Вказав на двері йому тренер,
Яко на все те подививсь.
А Рафа, хоч не був голкіпер
(Робити сейви він не мав), –
Завзятий був противник бігу,
Тож бігав він, як воротар.
Тим часом Джеррі Кардінале –
Заможний соккерний магнат –
Здійснив транзакцій номіналом
Мільйонів так сто п'ятдесят.
Заклѝкав протеже нового –
Ним став суворий Аморім.
Той бачити у себе Рафу
Категорично не схотів.
Рафу чекали в Бірмінґéмі,
«Ґуд ібенінґ» казав Унай.
Та Рафа, мов куплет пісенний,
Лиш випалив йому: «Ґудбай!»
Продовжив він речитативом
Кар'єрний шлях свій, так і знай,
Амбітно, й виділив курсивом:
«Я їду в Галатасарай»...
Мікéле – повернімсь до нього –
Подібно носом не крутив:
Негордий він зітхнув негордо,
Всі фото тихо видалив.
Мораль проста цієї байки,
Її завчити – на раз-два.
Розчарували ви Ювентус?
Чи, може, МÍлан? Не біда!
Позвуть і Борнмут, й Астон Вілла
Вас у «футбольну НБА».
