Англія – Конго
Увесь притомний світ, за винятком хіба що найсумлінніших підданих Корони та невинних жертв англофільського маркетингу, старанно і, авжеж, з дитинства вболівав за Конго. Втім, перспектива повернення Трьох Левів на Ацтеку (через 40 років після самі знаєте чого) вабила аж надто. Тож після голів Кейна навіть полегшено зітхнув. І вже себе за це пробачив.
Бельгія – Сенегал
Намбер ейт вайт вілл плей зе болл, енд зе номбер ейт ін ґрін кікс да фут ді атакер (читати з гондураським акцентом). Та це було потім. Спочатку був, здавалося, відважний суїцид Руді Ґарсії, що раптом увінчався майже точною реконструкцією відомої гри з японцями (японцями!). Прийдешня зустріч такого нібито вже й не гранда Бельгії з таким нібито вже грандом США інтригує знаменито.
Колумбія – Гана
Один із господарів турніру (їх тут загалом штук 10) буденно пройшов далі.
США – Боснія
Після вилучення Балоґуна на передсутінкових трибунах каліфорнійського стадіону став чітко пробиватись моторошний боснійських спів. Найстрашніше, що може почути суперник. Первісний кошмар для вболівальника збірної Італії о 4-й ночі. Але балканський флешбек минув швидко – «зірково-смугасті» дограли напрочуд зріло, навіть добили. А після матчу на полі розгорнулося справжнє шоу. Шоу спокійне. Ніби фільм про фільм. Як веселка після грози. Підхоплений хором натовпу «Тейк мі гоум»; «Фоллін ін лав віз ю», що ввімкнувся під крупний план мокрих очей наставника боснійців; Едін Джеко із заплаканими дітьми, можливо навіть своїми. І кумедно-добродушний, щокастий, мов Адам Сендлер, Почеттіно. І він, безперечно, теж.
Іспанія – Австрія
Якщо Франція над усе вражає естетикою індивідуальною, то Іспанія – ще й командною. Обидві наразі постають категорично недосяжними. Тим солодшим буде гріх в 1/8 повболівати за Парагвай і Португалію.
Португалія – Хорватія
Кінець був близько: Леау відпрацьовував на захист і стелився у підкатах. Причому вдало. Та потім перестав. Набридло. В атаці, щоправда, був блискучий. Іронічно: переможний гол створили ледь придбаний і майже проданий гравці Мілана.
Швейцарія – Алжир
Швейцарія – Алжир.
Австралія – Єгипет
Камера спіймала, що єгипетські аналітики перед серією пенальті показували своїм, як б'є Мбаппе. Австралійські ж вочевидь за взірець узяли Джонатана Та... «Фараони», як і Мексика, вперто доводять: сильна збірна (ну добре, міцна/пристойна/самобутня) не конче має збиратися в європах. Так, Салах. Так, Мармуш. Зате, оглянувши решту заявки, спробуйте без лукавості відповісти – хто всі ті люди?
Аргентина – Кабо-Верде
Модно вважати, що чемпіонат світу вже давно не ярмарок відкриттів. Мовляв, стереотип. Мовляв, усі про всіх вже знають... Скаути дійсно, може, й знають. Сертифіковані гіки, як Джулай, може, й знають. Для них, може, дійсно вже не ярмарок. Та це мікроскопічна меншість, безпорадна перед стихією благородного невігластва великої сцени.
FootballDyvan
