Іспанія – Португалія
Зародки промокампанії «Останній ЧС Роналду» можна було вздріти ще перед 2018-м. Тож поспішати б не радив. Наступний – ще й домашній. Мундіаль святкуватиме 100 років, а Кріштіану стукне 45. Круглі дати! Десь під
Канада – Марокко
Після завзятого катування глядачів у матчі з ПАР «кленові» здивували стрімким стартом проти фаворита: душили з перших хвилин і мали забивати. Та програли зрештою на класі. Маркер епохи: в обох збірних основний колір форми – червоний, проте, ясна річ, у червоне вбиратися ніхто не збирався. Зате усі в рожевих бутсах.
Парагвай – Франція
Не матч – карикатура. І тріумф раптового смирення. Розуміння, що навпроти – не перелякано-наївні шведи, а футбольна голота. Хитрий, агресивний плебс. Шляхетне бидло, що покарає – лиш покажи їм свої фото в подіумній шубі та з сумкою луї віттон із бази в Клерфонтені. Французи виграли ще в роздягальні. Вони прийняли фаталізм. А мефістофелівська посмішка Мбаппе, що не щезала ні на мить, і показне (трохи знущальне) колективне святкування – перше в житті причастя симпатією до них.
Бразилія – Норвегія
Кожному, либонь, відомий затишок, що огортає серце щоразу, як хтось не забиває пенальті, роблячи зупинку перед самісіньким ударом. Бостонська спека, певно, не зрівняється з отим теплом. Без шансів. Натомість Голанд шкірився і розумів: до нього шанс цей прийде. І прийшов. Йому навіть дещо тут симпатизуєш – усе ж не за МанСіті грає. Центр оборони, скомпонований із фіналістів ЛЧ, розбито. Хто наступний? Де тепер стеля їхніх мрій?
Мексика – Англія
Чисельну перевагу мексиканці втратили оригінально – перед фінальним штурмом міланський супербомбардир Хіменес уже звично травмувався і самотньо, приречено, крізь біль викотився за лінію. Англійці відбивались так, що позаздрив би сам Ґарет С. Востаннє їх подібно притискала, може, аж Італія в фіналі Євро. Була колись така команда... У публіцистичному фольклорі схожі звитяги обзивають чемпіонськими. Обізву й собі.
Колумбія – Швейцарія
Колумбійці примудрилися зіграти в трьох країнах. Певно, рекорд. Втім, він – ніщо порівняно з географічними принадами майбутнього ЧС... Своїм вильотом змарнували непересічну нагоду: влаштувати аргентинцям перший і потенційно єдиний недомашній матч на турнірі.
Бельгія – США
Дональд Трамп і його яйцеголовий друг цими днями втнули багато для примноження фанбази бельгійців. Тендітна психіка нейтральної публіки не змогла примиритись із цинічним лобізмом на користь рівнішого за інших рівних. Ніколи ж такого не було... Та вболівав однаково за Штати – все ж основні господарі. А без господарів уже не те. Cкасоване відсторонення Балоґуна привітав, бо закони пропусків матчів на стрімких турнірах (чи в плей-оф ЛЧ) змучили давно. Павел Недвед вам пояснить ліпше. І логіка американців (вони ж не від цього світу, футбольного) тут читається інтуїтивно: чому Мессі не отримав навіть жовтої, а наш має протирати джінси? Їм із їхнім прецедентним правом тільки привід покажи – відремонтують баг системи. Вони б і м'яч зробили правильний (коричневий, овальний), дай їм волю
Аргентина – Єгипет
Ось тому їм прагнеш співчувати, на відміну від машинних францій та іспаній. Хоч і чинні чемпіони, зате підкреслено людські. Кожен крок – це Кабо-Верде. Кожна криза – це Єгипет. Кожен матч для них – фінал.
FootballDyvan
