Коли довкола ллється кров рікою, А порох осідає у легенях, Я думаю… — я думаю

я думаю@ya_dumay · 481 subscribers Open in TelegramOpen

Коли довкола ллється кров рікою,
А порох осідає у легенях,
Я думаю, чи справді Бог зі мною?
Чи не залишив Він мене в геєні?

Коли тривога душу розʼїдає,
Майбутнє поглинає хижа темінь,
Я думаю, чи справді Бог це знає?
Чи, може, в Нього серце, наче кремінь?

Коли цинічно істину паплюжать,
Ламають у людини тіло й волю,
Я думаю, невже Йому байдуже?
Невже Він насолоджується болем?

Коли війна триває дуже довго,
Надії розбиваються на друзки,
Я думаю: невже убили Бога?
Невже Він не живий, не вічносущий?

Тягар питань несу я на Голгофу,
Там концентрат страждання і наруги:
Напружене мовчання Саваофа,
Розпʼятий Син, а по боках — злодюги.

Та у мовчанні тім — любові тонни,
Бо тільки так спасти можливо людство.
Тому терпляче слухав Він прокльони,
І не реагував на злоби згусток.

Коли Господь мовчить у злій долині,
То, значить, знає більше, ніж ми, люди.
Мовчить — це не дорівнює «покинув»,
Мовчить, бо нас насправді дуже любить.

©️ Остаповець Оксана

#поезіяКсю

t.me/ya_dumay/182 Translate