Чию віру укріпляти?
Сьогодні Крістік молився разом з дідусем. Якщо відверто, я трохи боялась цього моменту. Останнім часом молитви Крістіка виглядають як деталізований вішліст. Ми постійно нагадуємо про що варто молитися і як, але дідусь цього не знав.
Після молитви він заходить на кухню, де я саме смажила оладки, і каже:
- ох, мені вас шкода…
- Чому? - приблизно знаючи, яка буде відповідь, посміхаюсь я
- Крістік такий список Богу надиктував: машини, з якимись кондиціонерами. Я всього не розібрав, але там стільки всього.
- Ну так він не у нас просив, - продовжую посміхатись, він у Бога просить. Це не наші проблеми. Хай Бог йому і посилає.
Папа трошки здивувався, напевно, з мого богословʼя, а вголос сказав:
- Ну так, треба ж щоб віра міцнішала.
А я згадала себе, в грудні 2025 року.
знаєш пап, - повела я розмову далі, - їдемо ми з Крістіком на вулицю, і він перед виходом молиться «Боже, дай щоб, коли ми підійшли до дому, нам увімкнули світло». Я одразу подивилась на годинник. До увімкнення залишалось трохи більше, ніж дві години, а я планувала експрес-прогулянку дорогою в магазин і назад. Ну, думаю, погуляємо дві години. Треба ж, щоб віра міцнішала.
Виходимо з магазину, і пускається крижаний дощ. Але я не здаюсь. Моя задача - зміцнити віру! Ну, думаю, пограємось в кавʼярні. Тільки я взяла каву, як розкричався Давід. Варто додати, що він зазвичай гарно спить у візочку. Робити нічого - сьогодні віру не зміцню, йдемо додому.
Щойно підходимо до під’їзду- вмикається світло.
І я зрозуміла, що треба мені попуститись. Сильно багато про себе думаю. Дитина у Бога просить, значить Бог виконає.
- Ви Бога подякували? - не забуває про свій батьківсько-пасторський обовʼязок папа.
- Звісно, подякували, - кажу, і додаю, - з вірою Крістіка все нормально. Це твою і мою віру зміцнювати треба.
#замальовки
#життя
#крістік
