А де хепі-енд? Мені завжди було цікаво, чим закінчилась історія про… — я думаю

я думаю@ya_dumay · 480 subscribers Open in TelegramOpen

А де хепі-енд?

Мені завжди було цікаво, чим закінчилась історія про бідну вдову, яка віддала на пожертву все, що мала на прожиток. Може, вона верталась додому з храму і Бог надприроднім чином послав їй грошей? Може, їй зустрілась людина, яка закрила її потреби? Може, під дверима дому стояв мішок з продуктами?

Вдова навіть не знала, що Христос так високо оцінив її жертву, тобто, у неї навіть не було почуття задоволення, що люди оцінили те, що вона зробила. Дві лепти — це дрібʼязок, який ніяк не може стояти поряд з пожертвами багатих. А для неї — це обід чи вечеря, я читала, що на дві лепти в першому столітті можна було купити невеликий шматок хліба, гілку винограду або кілька смокв.

Читаючи цю історію, чомусь завжди я собі в уяві малювала хепі-енд. Ну не може Бог залишити людину, яка віддала Йому все. Ну якось же має благословити її за це, бажано, матеріально.

Але недавно я на хвильку припустила, що Бог не підкинув цій жінці гаманець із золотом на дорозі, і вона повернулась додому без грошей. Ті ж самі обшарпані стіни, той самий пустий стіл, і той самий головний біль:
— Де взяти грошей/їжі?

Нічого не змінилось. Чи варто було віддавати все? Бог же не потребує служіння рук людських, Він розуміє, що людині необхідно задовольнити свої потреби.

Чому Ісус не завершує історію про дві лепти бідної вдови? Чому завжди після прочитання цього тексту в голові лишається питання: «А що з нею сталося?»

Можливо, в цій історії Ісус хоче показати, що Він не обіцяє своїм послідовникам легкого життя.
Я знаю дівчат, яким говорили:
— Будеш служити Богу — вийдеш щасливо заміж, Бог тобі пошле хорошого чоловіка/затишний дім.
Але це брехня. Їх обманули. Ці дівчата віддали, умовно кажучи, все що мали — свої найкращі роки, свою молодість, красу і здоровʼя для Бога. Але Бог їм досі не послав сімʼю.

Так, Давид каже:
"Прожив я довго, та не чув ніколи,
щоб праведник забутий Богом був,
або його нащадки щоб жебракували. Він завжди щедрий і завжди дає,
тож його діти є благословенні."
Пс 37:25-26

Це справді так. Але стосунки з Богом це не бартер «я тобі — ти мені».

Ця історія вчить мене не очікувати благословінь, віддаючи щось Богу. Благословіння — це не валюта, якою Бог відплачує за наші добрі вчинки, це милість Божа, яку Він незаслужено дарує нам. Бідна вдова вчить мене віддаючи все що маю, не плакати вдома від розчарування в Бозі(якого я сама собі намалювала).

#хлібнасущний

t.me/ya_dumay/173 Translate