Днями натрапив на YouTube на ролик для хлопців: «Як знайомитися з дівчатами, ніби тобі взагалі начхати на результат»
І тут мене осінило. Цей же принцип «контрольованого пофігізму», готове рішення для просування допомагаючих практиків. Ми ж можемо взяти цю базову психологічну потребу в безпеці, прикрутити до продажів коучингу й отримати те, чого експерти хочуть найбільше у світі - свободу від страху.
Логіка примітивна: люди завжди реагуватимуть на те, що знімає з них внутрішню напругу. З цієї причини клікбейт живе, котики у стрічці збирають мільйони, а реклама обіцяє «результат за три кроки без зусиль». “Рептильний” мозок хоче, щоб усе було просто і безпечно.
триггер - когнітивний дисонанс. З'єднуємо те, що в головах розумних людей зазвичай не вкладається.Наприклад, ПРОДАЖІ + ПОФІГІЗМ. У світі бізнесу це класика: найбільші чеки закриваються тоді, коли експерту щиро байдуже, куплять у нього просто зараз чи ні. У нього немає дефіциту. Він не заглядає клієнту в рот в очікуванні згоди.
У нішу просування психологів цей підхід залітає ідеально. Експерти ж приходять у соцмережі за проявленістю? Але замість цього будують навколо себе залізобетонні паркани зі складних термінів, щоб, не дай боже, ніхто не побачив їх живими та справжніми.
Замість того, щоб забити на ідеальність, вони гарячково шукають секретні формули постів та шаблони «мільйонних» рілсів, про які кричать із кожної щілини в інстаграмі. Намагаються втиснути себе в чужі трафарети успіху, які в підсумку видають абсолютно мертвий, пластиковий продукт.
І у мене логічне запитання до колег. Психологи, коучі, ми навіщо цей цирк влаштовуємо?
Ми добровiльно втрачаємо клієнтів, бо боїмося здатися неідеальними. Чекаємо, поки всередині дозріє стовідсоткова впевненість, пишемо вилизані, стерильні тексти, які нікого не чіпляють, і поліруємо свої профілі до блиску.
І тут стається тотальний увнутрішній розрив і парадокс. Ти береш у роботу запит клієнта, який хоче нарешті бути собою, зняти маски й жити своє життя. Ти супроводжуєш його на шляху до цієї свободи самовираження та автентичності. Але сам при цьому ховаєшся за стерильним фасадом, бо до смерті боїшся показати аудиторії хоч одну свою живу, неідеальну сторону. Намагаєшся підсвітити іншому сміливість, транслюючи власний страх.
У нашій індустрії просто зобов'язаний з'явитися новий тренд: «Терапія без масок». Напрям для тих, хто готовий зняти корону, вийти до аудиторії живою людиною і просто забрати свій ринок, поки решта узгоджує зі своїм внутрішнім критиком правильний шрифт для сторіс.
Як вважаєте?
P.S. Надмірне захоплення власною ідеальністю гарантовано шкодить вашому банківському рахунку
