Регулярно спостерігаю картину, як коучі та психологи вмикають режим інтелектуальної зверхності:
- «Ні, ти не розумієш. Моя практика для усвідомленої, глибокої аудиторії. Я не збираюся опускатися до банальщини в соцмережах і знімати дурні ролики заради охоплень».*
Існує інфантильна фантазія про такого собі клієнта. Ніби цей мегамозок перед сном не гортає стрічку зі смішними котами, а сидить із кам'яним обличчям і вчитується в твої багатосторінкові трактати про стадію дзеркала за Лаканом, опрацювання витісненого лібідо чи декомпозицію екзистенційної кризи через SMART.
От чесно - це не позиціонування. Це банальний страх продажів
Ти заліз на свій броньований п'єдестал з академічної теорії лише для того, щоб застрахувати себе від відмови. Бо якщо ти почнеш говорити просто і ніхто не купить, виявиться, що ти облажався. А поки ти «складний і незрозумілий», ти автоматично правий.
«Експертний» контент занудна річ, нікому не цікава, як лекція в універі. І твоє просто «люди ще не доросли». Дуже зручна позиція, щоб сидіти без клієнтів, але з гордо піднятою головою.
Тобі кортить, щоб до тебе приходила людина, яка вже знає твою матчастину на твоєму рівні, але чомусь хоче заплатити тобі за терапію чи сесію. Абсурд чистої води.
Вихід із цього тупика один - опрацюй цей опір в особистій терапії чи коучинзі та починай продавати, як би сильно не хотілося цього уникнути.
Інших варіантів побудувати незалежну практику просто немає. Альтернатива — вбудуватися в чужий проєкт.
Але й там ніхто не платитиме за красивий диплом та сертифікат чергового PCC: доведеться чітко заявити про себе і запропонувати конкретну спеціалізацію.
До речі, про проєкти. В блозі довго не було постів саме з цієї причини. Далі розповім, де я пропадав увесь цей час і в якому процесі брав участь.
