#будніейчара

Я в рекрутингу 10+ років і останні 3 я майже не проводжу класичних інтерв'ю 😅 Виняток — ситуації, які цього справді потребують, а таких мало.

Кандидат бачить всіх від початку до кінця. Плюс — прозоро, немає ефекту "хтось невидимий слухає". Мінус — це може тиснути: три пари очей замість однієї, і не завжди зрозуміло, кому саме зараз відповідати.

Говорить — вмикає камеру, не говорить — вимикає. Менше візуального навантаження на кандидата, простіше тримати фокус на одній людині за раз. Мінус — з'являється відчуття, що хтось "спостерігає з тіні", а це не завжди приємно, навіть якщо мета зовсім не в цьому.

Бо це прикрашання насправді нікому не потрібне. Ви йдете на нову роботу, а там може чекати такий самий токсичний менеджер — просто в іншому офісі. І якщо на співбесіді промовчати про справжню причину, шанс повторити той самий досвід тільки зростає.

Знаю, звучить контрінтуїтивно. Ми ж звикли «продавати» вакансію так, ніби це остання можливість потрапити в рай 😅 А потім дивуємось, чому людина звільняється через два тижні зі словами «я не так це собі уявляла».

P.S.: Не варто плутати RJP з «наляканням» кандидата. Це не список жахів компанії, а баланс — і плюси, і мінуси в одній картинці, без драматизації.

Директива ЄС (2023/970 від 2023 року) про прозорість оплати праці мала запрацювати у всіх країнах-членах до 7 червня 2026 року.

Це не означає, що відсутність відповіді — завжди про одну з цих причин. Рекрутери теж люди, процеси бувають різні, і мовчання не завжди ваша провина.