Не так часто у дорослому віці моє знайомство з якимось літературним твором розпочинається з кіно.
У дитинстві такого було значно більше: спершу ти дивишся радянський міні-серіал про д'Артаньяна, а вже згодом читаєш "Три мушкетери" Александра Дюма. Але і читаєш вже включно з усіма сиквелами про двадцять і тридцять років потому. Це у дитинстві ти спершу бачиш по телеку широко відому у вузьких колах олдів екранізацію під назвою "У пошуках капітана Гранта", а пізніше береш у сільській бібліотеці романи Жюля Верна — і "Діти капітана Гранта", і "20 000 льє під водою", і "Таємничий острів", котрий аж до студентських років залишатиметься однією з улюблених книг, доки на межі тисячоліть її не посуне з цього трону "Дюна" Френка Герберта.
Отаке вийшло і з романом Денніса Джонсона "Сни і поїзди", позаяк спершу я познайомився з його кіноадаптацією "Потяг у снах" на Netflix (яку помітив лише завдяки допису у блозі Сергія "Колоса" Мартинюка, дай йому Боже здоровля). Це атмосферне, поетичне і меланхолійне кіно вразило мене лаконічністю, емоційністю історії та красою природи. Зрештою, книга йому не поступається.
Роберт Ґрейньєр не знає своїх батьків, а найяскравіше пам'ятає з дитинства хіба довгу подорож потягом в Айдахо, де йому судилося жити життям простого роботяги — тисячі тисяч таких, як він, перетворюють велетенські праліси на залізничні колії, насипи та мости.
Роберт зустрів у церковній спільноті чарівну Ґледіс, закохався і невдовзі у них з'явилася донечка Кейт, побудував дім для родини, але змушений залишати їх самих, бо для життя потрібні гроші, а Америці потрібні робочі руки. Чоловік важко працює, навідується до родини, знову працює — і здається, що це така проста і дуже реалістична оповідь про суворе життя людей, які поступово переробляють дику глушину на цивілізацію. Але одного разу стається велика трагедія — наймасштабніша в історії США лісова пожежа і життя Роберта починає зміщатися у міфологічну площину...
Роберт ночує на місці дому, в якому жив з сім'єю, виє з вовками і койотами, продовжує працювати, доки сили та вік дозволяють, але щодалі більше згортається у свою самотність та горе, живе відлюдником, зустрічає привида, бачить потяги у снах і навіть натикається на дівчинку, яка, здається, виросла серед вовків...
Чоловік проживе довге та сповнене гіркотою від втрати життя, а втім більше ніколи не одружиться і не матиме спадкоємців.
Я прочитав цю історію, доки їхав у потязі, рекурсія сягнула сингулярності, тому все, що відбувається з нами зараз — не є гарантовано реальним чи правдоподібним. Прочитати книгу і потрапити під владу міфів — чи може бути щось краще для життя у такій дурацькій реальності, як наша?
26
2
1July 29, 2026 462 6
