Спершу слід було прочитати нову (і першу про Україну та сучасну визвольну війну) книгу Войцеха Тохмана під назвою "Дельфіни і Вельзевул", а вже потім слухати його розмову з Максимом Ситніковим на каналі Ukraїner Q, але я зробив (як каже моя мама) навіґлі — спочатку прослухав розмову, а тоді взявся читати. Або навіть не зовсім так — читати її я саме тому і почав, що мені дуже сподобалася ця розмова і сам пан Войцех — як людина, як репортер, як друг України та українців. Це особливо цінно в такі дні, коли польське суспільство потопає у хвилях ненависті до всього українського і особливо — українських біженців. Очевидно, що це було спровоковано та зрежисовано руснею, яка грає цей марш ненависті на польських настроях, як по нотах, але хіба ж нам від того легше?
Днями мені трапилося відео, де український спецпризначенець тримає на оберемку (в обіймах) оленятко, врятоване під час операції за лінією бойового зіткнення, в тилу ворога. Це дитинча народилося зовсім нещодавно, в отже воно не знає світу, в якому немає вибухів та дзищання дронів. Воно, як і ми всі, не обирало життя посеред вічної смертельної небезпеки, без надії на спокійний сон і справедливе закінчення цього жорстокого божевілля...
Войцех Тохман приїздив в Україну не для того, щоб писати про нас книжку, але для того, щоб долучитися до порятунку тварин: на Київщині в перші місяці вторгнення, на Херсонщині після підриву росіянами дамби Каховського водосховища, біля Куп'янська, на Донеччині. Матеріали поступово накопичувалися, але за перевтілення їх у книгу "Дельфіни і Вельзевул" ми маємо бути вдячні Андрію Бондару, який перекладає книги Тохмана українською, в також, до речі, забрав одну із собачок з притулку, щоби піклуватися про неї і водити на прогулянки по Оболоні.
Окрім страждання і порятунку тварин, в цій книзі є чимало згадок про людей, яких ми більше не зустрінемо серед живих, бо вони тримають небо над Україною — Макса Левіна, Аллу "Руту" Пушкарчук, Максима Кривцова, Вікторію Амеліну...
У мене не було знайомих песиків чи котиків у зоні бойових дій, але була прекрасна собачка Шкода, яка жила з нами, коли ми зависали після ротації на Київщині. Шкода завжди ходила зі мною їсти та вилежуаалася на наших спальниках в бліндажі. А потім я перевівся, а вона поїхала з хлопцями на Схід...
Войцех Тохман говорить, що кожне життя важливе. Можливо він не може врятувати солдата на позиціях, але може долучитися до порятунку на порядок більш беззахисних істот — загублених, полишених людьми, дезорієнтованих, полонених жахливими воєнними обставинами...
Вражає трагічна доля дельфінів Чорного моря, які також дуже постраждали через війну. За приблизними оцінками фахівців, загиблих дельфінів можуть бути десятки тисяч. А тварини заповідника "Асканія-Нова", як вони зараз, що відбувається з ними?
Я чув на Донеччині фазанів, бачив косуль і можу собі лиш уявити уявляти долю десятків тисяч інших живих істот — ссавців, птахів, земноводних, риб, комах...
Росіяни знищують життя в усіх його проявах і зупинити їх можуть лише звичайні українці в Силах оборони —може навіть такі, як ото я або ви.
19
2
1August 16, 2026 377 5 3
