ЯВ - Язичницький Вісник

Названі імена у християнізованого слов’янського населення викликають острах. Дійсно, після насильницького хрещення слов’ян християнські проповідники ототожнювали Всемудрого Велеса із Дияволом, а древніми іменами Бога Смерті стали називати Сатану. Від теоніму “Пек” походить архаїчна назва Світу Померлих – Пекло. Сьогодні із цим словом християни асоціюють так зване “місце посмертних покарань”.
Подібна ситуація існувала й у інших охрещених народів: російське слово “Ад” поширена назва цього християнського “місця покарань”, походить від давньогрецького імена Бога Смерті Аїда, а англійське слово “Hell” – від теоніму Богині Смерті Хель.

Слово “Преиспwднѧя” утворене від кореня “испод” (цілком можливо, що вже у добу після християнізації) із семантикою низу. Зазвичай даний термін використовується у християнських текстах при позначенні потойбічного місця покарань грішників у християнській релігії
Деградоване сприйняття корінно язичницької термінології сприяло негативізації розуміння забутої спадщини Наших Предків.

Не варто лякатися й слова «Чорнобог». Це Божественне ім’я розкриває Сакральний Смисл Чорноти Передбуття, Глибин Безначальної Божественної Безодні, Чорноти Нічного Неба, Темряви Лісу та Неявного, Схованого. Ця Чорнота не десь далеко від людини, а у самій Сутності Наших Сердець.

Суртр (“Чорний”), теонім Лику Бога Смерті, у Якому Він Спалює Світове Дерево Іґґдрасіль, має спільну семантику із санскритським “Махакала”, етруським “Сурі”, балтійським “Йодас” та слов’янським “Чорнобог” – семантику Чорноти Всезнищуючої Сили Хаосу, Яка Повертає Проявлене Буття до Свого Першобуття – Чаруючої Безодні, Гіннунгагап.

У індійській етнорелігійній традиції ехсатологія осмислюється як Божественне Всезнищення, Всеспалення у Чорному Вогні Безодні, Яке Здійснює Махакала (“Великий Чорний” або “Великий Час”), Руйнівний і Жахаючий Лик Віщого Бога Смерті Шиви, та Махакалі, Руйнівна та Жахаюча Форма Богині Смерті Калі, Яка Єдина з Шивою у Божественній Любові та Силі Всеруйнації Світів.