В продовження попереднього, а саме – частини про відсутність масового запиту на реформу всередині адвокатури.
В моїй книзі я пишу, що на початку ХХ століття в Галичині адвокатські канцелярії ділилися на «панські» і «хлопські». Ця класифікація не стосувалася адвокатів, а їхніх клієнтів: в першому випадку клієнтурою були заможні люди – землевласники, підприємці, громадські діячі (так-так – можете зайти у Львові і подивитися на музеї Франка і Грушевського, себто будинки де вони жили).
В другому – селяни і незаможні міщани.
Так ось – ті адвокати, хто бере участь зараз в реформуванні адвокатури чи виступає з консервативною позицією, чи просто обговорює це «панські адвокати». Які мають сталу і забезпечену клієнтуру, практитку і фірми, що дозволяє думати про те, як може бути краще, і прагнути цього. Або ж навпаки.
Проте більшість адвокатів працюють зі значно простішими справами, з нестабільною клієнтурою і доходами і мають значно приземленіші потреби і виклики. Реформа адвокатури, для них, це об’єктивно щось на фоні, а жертвувати часом на користь участі в цьому процесі вони не дуже й мають змогу. І таких – точно більше половини адвокатури.
І тут є проблема комунікації: вони просто не розуміють, що їм дасть ця реформа? Жорсткіші вимоги доступу до професії? Ну так я вже потратився на репетиторів, щоб дитина на юридичний поступила, хотів їй все передати коли свідоцтво отримує, а тепер ще щось треба буде робити? Зміни до підвищення кваліфікації? Ну було 10 балів, стало 15, тепер 20 буде, чи як? Декларування для членів адвокатського самоврядування? Добре, я й так не планував! Вибори? Та я і так не ходжу, там тільки руку піднімати. І так далі…
Крім того в нас війна, економічна криза, інфляція. І це значний фактор, адже, революційні настрої виникають не тоді коли ти живеш погано – а коли ти хочеш жити краще. Як слушно пише Ніл Ферґюсон:
«щоб знайти пояснення революцій у світі, що розвивається, очевидно, необхідно взяти до уваги і вплив дедалі більших очікувань».
Тому щоб такий внутрішній запит в середовищі адвокатури, а не лише «панських адвокатів» з’явився, то як мінімум з боку реформаторського середовища варто вести ефективнішу інформаційну кампанію. Або ж чекати ситих часів, коли відновиться ентузіазм і з’явиться оптимізм, а за ними прийде і бажання змін.
Чи є альтернатива? Єдиним сценарієм розрухати більшість адвокатури я бачу боротьбу умовного БЕБ за детінізацію доходів, формальну заборону ФОП для адвокатів із введенням ПДВ на юридичні послуги як в Польщі, наприклад. Але цей сценарій малоймовірний і «консервативний» табір, ймовірно, очолить боротьбу проти цих явищ.
Відповідно, реформа адвокатури залишатиметься дебатами між обмеженим колом адвокатів і причетних. Це не є погано – 90% реформ так проводяться. Але чи спрацює це в цьому випадку – не знаю.
