Стихійні протести проти законопроєктів не є чимось унікальним. Можна згадати Податковий майдан 2010 р., протести проти мовного закону 2012 р., «Законів 16 січня» на Водохреща 2014 р. (хоч це було частиною ширшого процесу Революції Гідності), та, звісно, минулорічні липневі протести проти обмеження повноважень НАБУ і САП.
Так, гасла на фото недосконалі, критиці бракує глибини.
Але я давно маю теорію, що такі протести виникають не через глибоке розуміння суспільством змісту законодавчих ініціатив, відсутність якого закидає авторський колектив проєкту Цивільного кодексу, а підсвідоме й інстинктивне відчуття загрози: майнової, політичним свободам чи демократії.
У випадку проєкту ЦК єдине що спадає на думку це те, що частина суспільства відчуває загрозу від сукупного трешу, який сконцентрований в цьому законопроєкті. І за рахунок того, що вдалося не якоюсь однією радикальною нормою, а купою "доброзвичайних" викликати таку реакцію, його автори справді можуть увійти в історію
Правда не зовсім так би хотіли
2May 25, 2026 253
