Ми ніколи не займалися внутрішньополітичним порядком денним. І не займалися ним доти, доки не почалося те, що почалося. А зараз ідеться про війну та військове командування. Це вже принципове питання.
На відверте знущання з України ми не можемо не реагувати — і реагуватимемо.
Усі ці призначення — якийсь калейдоскоп абсурду. І це абсолютно чесна оцінка, адже з аналітикою та інформацією в нас усе гаразд. Ми довели це нашою роботою.
Те, що з кадровими рішеннями в найближчому оточенні Президента є проблеми, — ми бачимо навіть єдиним оком, яке поки що ще не вибили.
Почалося все з Малюка.
Його, до речі, хтось бачив? Десь працює. Щось робить. Його звільнили через результати чи на прохання партнерів?
Так ніхто нічого і не зрозумів.
Але схему зрозуміли добре: якщо все виходить — чудово. Час звільнити тебе з посади.
Клименко переходить з одного міністерського крісла в інше — просто під настрій Президента. Завтра може прокинутися міністром охорони здоров'я. Він, мабуть, навіть не здивується.
Євген Хмара, який займався питаннями війни в Службі, раптом витягнув щасливий квиток у крісло міністра оборони, звідки звільнили Федорова, який що? Правильно.
Показав результат.
І тому що?
Саме тому його й звільнили.
Сирський, який вже всіх заїбав — і військових, і цивільних, — продовжуючи жити Харківською операцією, немов вершник із кавалерії Будьонного, вчепився в крісло Головнокомандувача, як кліщ. І ніхто не може його звідти прибрати.
Мало того, що вчепився, так ще й встиг створити стійке злочинне угруповання всередині армії, підтягнувши туди Бог зна кого — від стукачів ФСБ — до відвертого криміналітету. А зараз заплутав шантаж в інтриги, налякав Президента конкуренцією, програною війною, «Дією», Федоровим та інтернетом. І заявив: «Або я, або я».
Послухайте, пане Сирський, ви нам не командир, а ми не ваші підлеглі. І, слава Богу, тому можемо не лише послати вас на хуй, а й висловити свою оцінку.
Ми знаємо, хто ви такий, і знаємо ваші методи управління. Ви не просто маєте залишити посаду Головнокомандувача — ви маєте понести відповідальність. Так само, як і ті, хто перебуває в структурі організації, яку ви створили в армії.
Ви не геніальний стратег, і операції планували не самі, в чого ви про це не розповідали, доречі?
У нас є достойні Генерали, здатні ухвалювати стратегічні рішення й розуміти, що таке відповідальність. Це ті Генерали, яких ви зжерли, користуючись посадою. Це ті командири, які не були вам лояльними, але виконували поставлені завдання й демонстрували результати.
Ви, пане Сирський, — тягар для нашої армії. Вас зневажають, але поки що не змогли усунути. Більше того, серед військовослужбовців на вашу адресу лунає що ви «підарас». Вибачте, — але з пісні слів не викинеш.
Це точно не та репутація, яку повинен мати Головнокомандувач.
Ми сподіваємося, що вас не лише буде відсторонено, а й буде проведено належне розслідування та притягнуто до відповідальності за дії щодо української армії.
А тепер — до Президента, коротко й по суті.
Міндічі, Шугермани, Єрмаки, Умерови, Сирські та всі інші — це ваші люди. Це ваш вибір і ваше оточення. Знаєте такий вислів? Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.
На превеликий жаль.
Шкода, що все склалося саме так. І боляче від того, що справді хороша команда так і не отримала шансу керувати Україною. Адже в нас так багато розумних, порядних і гідних людей. Можливо в них ще буде шанс. Можливо навчені, розумні й сильні — побачать як не треба.
10
