Напишу про книжки ще таке, що вони, звісно, дорогі, але це не розкіш.
Я постійно відчуваю шок від думки про те, скільки світової класики почало з'являтися в українських перекладах В ОСТАННІ ТРИ РОКИ - не при совках, навіть не при незалежності.
В універі я тільки й чула - ось, ми читаємо це, це і це, читайте в оригіналі або російською. Дві третини всього, що входило в програму, просто не існували українською. ДВІ ТРЕТИНИ.
Про те, як погано все було що з перекладами сучасних авторів, що тим паче з видаванням українських письменників (твори виходили, але то була жменька порівняно з диким засиллям російського шлаку, виданого в Росії), - навіть говорити немає чого. Зате тепер можна купити українською від українців не тільки щось із високої полиці, а й історію про те, як лорд фейрі залицяється до сантехніка-обраного (не жарт; і не ознака деградації, а як раз навпаки, бо українською мовою має бути все і на всі смаки).
Знищення складів з книжками - це не просто удар по економіці, це натурально культурна війна і спроба понищити наші здобутки саме тоді, коли ми нарешті почали перемагати в цьому плані
