Днями сходив на новий документальний фільм про Кузьму Скрябіна «Кузьма. Страшно Веселий», хочу поділитися враженнями.
Я не те щоб фанат гурту, а тим паче особистості Кузьменка, але завжди цікаво дізнаватися біографії артистів, чиї твори тобі знайомі (із ранньої творчості гурту Скрябін у мене чимало збережених пісень, як то Клей чи Плани). Окремо хочу виділити той факт, що велика частина фільму присвячена творчості саме ранній, референсам гурта, тусовці і оцьому всьому. Десь зустрічалися навіть фан факти щодо деяких інструментів і технік, які вони використовували, та й загалом про творче і закулісне життя - це класно. Там відчувається, що гурт був єдиним цілим.
Окремою грою для мене було перевіряти, які з гуртів на футболках фігурантів фільму я слухаю (Clan of Xymox detected)😌
Втім, на мій смак, фільм дуже різко перейшов до нової ери гурту, коли Кузьменко взяв на себе роль директора гурту і розійшовся з усіма іншими. Це майже ніяк не аргументується, та й сам момент розділу покритий, на мій смак, дуже поверхнево. Тут стається те саме, що і у фільмі про Яремчука — розумієш, що з якоїсь причини автори не дають фільмові показати всі свої зуби. (Логічно, що новий фільм про Кузьму знімав той самий режисер і, здається, той самий продавлений). Щось подібне відбувалося в «Богемській Рапсодії» — наче і деякі протиріччя згадані, і конфлікти на місці, але чогось не вистачає, наче найцікавіші, найменш однозначні речі залишилися поза увагою фільму. Наче як і покрили найвідоміший «сірий» епізод біографії Кузьми — підтримку Януковича; але як щодо усього іншого? Чому розпався оригінальний склад? Як Кузьма став великою селебою (для мене «став зʼявлятися в телешоу - це наслідок, а не причина), і так далі. Я твердо переконаний, що найкращі біографії покривають найгостріші моменти, і це робить їх справжніми портретами.
Скажімо, гарно побудована біографічна книга про гурт SWANS, де на одній сторінці фронтмен Майкл Джира розповідає як класно було працювати, а на наступній його колеги жаліються на те, який Джира мудак і надають жахливі моменти співпраці. Можливо, це забагато і конкретно про Скрябіна нічого такого розповісти не можна, але сумніваюся — бо всі ми не ідеальні. Чи я очікував сенсацій? Ні, але хотілося якогось більш повного покриття біографії одного з найвідоміших артистів незалежної України.
Я безумовно раджу вам цей фільм, більшість моїх друзів і мючуалів його дуже зацінили, а от мені не вистачило зубів. Втім, це питання субʼєктивне, загалом картина класна, гарно зроблена і, головне, показує Кузьму і гурт людьми. А це, думаю, і є головне для біографії.
В фільмі не показують спікерів: я так зрозумів, що це свідоме режисерське рішення. Так от за кадром є Ірина Білик, але зовсім немає Юлії Лорд, наприклад.
https://youtu.be/GXCVu_0UwlY?si=2-qiMvaJOphEdlbM
