Вже місяць пройшов як я повернулась до Києва після своєї зимовки на острові.
Що я Вам скажу, штормить мене так, що якби не досвід особистої терапії з 2016 року, то я б вивезла себе в цьому стані.
Але секрет терапії в тому, що вона має накопичувальний ефект.
На острові розморозився процес глибокого горювання за тим, що забрала війна. В Києві було не до нього, фоново я відчувала лавину болю в душі, але навколо всі люди з такою ж лавиною. Біль в полі булькає, прориваючись агресією, загортаючись в тривогу, та анастезує психіку через депресію. Кількість людей на АД в Україні зростає, бо психіка не справляється.
Так от, як я підтримую себе після повернення:
Багато сплю, зменшую соціальні контакти, читаю, потім знов сплю, роблю тілесні практики, говорю з терапевтом про те, що відчуваю. Погода в Києві поки що не для прогулянок, але я обожнюю ходити багато пішки, щойно сніг спаде🤣, додам в свою рутину ще їх )
Зменшила присутність в інстаграм. Ресурсу вистачає на роботу з клієнтами, хочу збільшити практику- бо це та частина моєї роботи, де я можу наразі бути найбільш корисною людям зі своєю високою чутливістю та здатністю проживати різні процеси, не завмираючі.
А ще у мене була цікава розмова з лікарем про терапію, думаю поділитися з Вами
