Мій двадцятий переїзд.
Ювілей, можна сказати.
Мені 41. Поки ще.
За цей час я змінила двадцять квартир. Серед них навіть була одна своя. Навіть у будинку бізнес-класу. Щоправда, зовсім недовго. ЙбНрсня.
Із цих двадцяти переїздів лише двічі поруч був чоловік, який був на той час моїм. У всі інші рази - я сама, діти, валізи, меблі, документи, побут і ще тисяча дрібниць, про які ніхто не думає, поки не почне переїжджати.
Є такий птах - альбатрос.
Майже все його життя минає в польоті. Він долає тисячі кілометрів над океаном, покладаючись тільки на себе. Його сила у витривалості.
Кажуть, альбатрос може роками літати сам. Не тому, що не здатен бути в парі. Просто випадковий попутник йому не потрібен. Якщо вже летіти разом, то з тим, із ким справді по дорозі.
Мабуть, у цьому ми трохи схожі.
За роки я навчилася швидко перетворювати чужу квартиру на дім. Знати, де купити найнеобхідніше, як підключити інтернет, куди відвести дітей, як організувати побут так, щоб уже завтра можна було працювати, ніби нічого не сталося.
Це навичка, якою я ніколи не мріяла володіти. Але тепер вона частина мене.
Сила ніколи не народжується там, де все легко. Вона з'являється після десятої, п'ятнадцятої чи двадцятої спроби почати життя заново.
У будь-якої сили є своя ціна.
Комусь життя платить стабільністю. Комусь - умінням виживати й будувати все з нуля. І те, й інше коштує дорого.
Головне - щоб одного дня ціна, яку ти заплатив, перетворилася на щось більше, ніж просто черговий переїзд.
29
1July 11, 2026 505 5 1
