#рецензія
"У висновках монографії зазначається, що у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Православна російська церква повністю залежала від російського самодержавства, слугувала інструментом політики русифікації і активно протидіяла появі в середовищі духовенства опозиційних рухів та спроб відродження традицій українського православ’я й українізації православної церкви. Однак у вказаний період об’єктивно склалися умови, коли в середовищі православного духовенства, учнівської молоді духовних навчальних закладів зростали національно свідомі діячі, які виступили за переклади українською мовою Св. Письма, українізацію духовної освіти і церковного життя, відродження традицій українського православ’я. Головним підсумком діяльності церковно-реформаторського руху стала підготовка кадрів з числа патріотично налаштованого українського духовенства, які взяли на себе місію створення УАПЦ під час Української революції 1917–1921 рр.", – пишуть у рецензії Микола Гуйванюк та Олександр Руснак.
