Тотальна корумпованість Вищої ради правосуддя, яка стараннями її голови Григорія Усика перетворена на філію псевдо-громадських організацій «Автомайдан» і «ДеЮре», породила новий різновид суддівського свавілля.
На прикладі судді Шевченківського районного суду Полтави Лариси Гольник весь суддівський корпус вже зрозумів: якщо суддя дружить з найбільш одіозними та корумпованими членами ВРП, то така гольник може хоч голою по вулицях бігати – і їй за це нічого не буде. А якщо суддя відмовляється обслуговувати корупційні схеми професійних «громадських активістів», тоді ФОП Буртник Христина Василівна подає до ВРП дисциплінарну скаргу, яка миттєво розглядається й задовольняється – аж до звільнення судді з посади.
Тож українські судді вже добре розуміють, кого треба обслуговувати, щоби мати таку ж недоторканність, як суддя Гольник.
Надивившись на свою товарку з Полтави, суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяна Маржина також пустились у всі тяжкі.
Упродовж 6 років Первомайський міськрайонний суд під головуванням судді Маржиної розглядав кримінальне провадження по обвинуваченню в хабарництві судді Савранського районного суду Одеської області Трачової Оксани Дмитрівни (справа №402/906/13-к, кримінальне провадження №42013000000000121). Трачовій інкримінувалось вимагання неправомірної вигоди в розмірі 3 тисячі доларів США з дружини обвинуваченого в справі, яку розглядала суддя Трачова. Потерпіла звернулась до СБУ, правнуки Дзержинського отримали 30 штук стодоларових купюр у казначействі, переписали номери й вручили потерпілій для передачі судді Трачовій.
За два дні по тому вдома в Трачової був проведений обшук, під час якого 17 купюр з переписаними номерами були знайдені в скляній вазі на серванті. Поруч дві записки: «квартира 500 дол.» і «мої 3000 дол.». Почеркознавча експертиза встановила: записки писала сама Трачова. Із тридцяти мічених купюр слідство відстежило двадцять три: сімнадцять – у вазі, шість – у третіх осіб. Таким чином 2 300 доларів державних грошей із переписаними номерами були долучені до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
26 грудня 2024 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Маржина разом з двома колегами – Денисом Паньковим і Олександром Мельничуком – ухвалила вирок у справі, повністю виправдавши суддю Трачову та секретаря судового засідання, яка виступила посередником.
Втім, тут постаралась не одна Маржина, яка максимально затягувала розгляд справи – кримінальне провадження розвалювали, передусім, прокурори Офісу генерального прокурора, які так і не донесли до суду ухвали з дозволом на проведення НСРД, тим самим зробивши недопустимими всі докази, здобуті в ході проведення негласних слідчих дій.
Але те, що утнула Маржина, не має аналогів в історії українського кривосуддя. «Її честь», ухвалюючи виправдувальний вирок, постановила передати речові докази у вигляді 23 стодоларових купюр – тобто державні гроші, які СБУ отримала в казначействі для проведення контролю за вчиненням злочину – судді Оксані Трачовій, вдома якої в ході обшуку ці гроші були знайдені.
Ця видатна історія описана в статті «Правосуддя по-Первомайськи: як державі не повернули її ж мічені долари»:
https://naspravdi.today/2026/08/31/pravosuddia-po-pervomaysky-iak-derzhavi-ne-povernuly-ii-zh-micheni-dolary/
А тепер вишенька на тортик. Виправдувальний вирок щодо Трачової доки не набрав законної сили, зараз справа переглядається в апеляційному порядку. Але досі – хоча вже сплинуло понад півтора року – Вища рада правосуддя так і не відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Маржиної, яка повернула підсудній державні гроші.
Бо ВРП карає суддів лише в трьох випадках: якщо скаргу подасть НАБУ, Офіс генпрокурора або ФОП Буртник. А Христина Василівна, яка є професійною «громадською активісткою» і разом з суддею Гольник обслуговує корупційні схеми власника псевдо-громадської організації «ДеЮре» Жернакова, нічого дивного в історії з міченими грошима не побачила.
