Вчора ввечері я перестелала постіль, а Добі таке не любить. Ліжко — його територія, і в погані періоди він міг кинутись та вкусити, коли я підходила до ліжка чи вставала з нього. У хороші періоди Доб просто підривається та гавкає. Також він не любить, коли з ліжка щось струшують чи беруть. Ну а перестелати постіль — це просто неприпустимо.
Тому для мене це завжди стрес, і зазвичай я роблю так: відправляю Добі на місце, даю корминку, він сидить там три секунди (максимум) та знову запригує на ліжко. І так по колу.
Вчора я почала діяти за звичайною схемою, а потім вирішила поговорити з Добі. Я казала:
«Доб, всі, хто був у цій квартирі, знають, що ти господар цього ліжка. І ти своєю агресією виживав з нього всіх моїх друзів, та й майже мене. Даша у першу ніч в Києві спала під раковиною на кухні, бо ти вижив її. Ні у кого нема сумнівів у твоєму праві на це ліжко.
Але Доб, ти розумієш, шо ця агресія працює в моменті, але вимотує в першу чергу тебе, і можна обрати іншу стратегію?
Доб, ти маєш знайти в собі силу, маєш відчути в собі справжнє право на це ліжко. І коли ти насправді знатимеш, хто ти, знатимеш, що ти — Добі, то і всі навколо відчуватимуть це.
Уяви, тобі більше не потрібно буде кидатись на людей та собак — ні з приводу ліжка, ні з будь-якого іншого приводу. Бо ти відчуватимеш цю опору в собі, і люди та собаки теж її відчуватимуть. Ти зможеш просто бути поруч з ними та не боятись, що втратиш себе. Тільки уяви це, Доб».
Я вєщала довго, бо спочатку треба було застелити простирадло, а потім запхати ковдру у підковдру. З подушками простіше. Добу на них пох, тому на моменті перевдівання наволочок я вже пропонувала йому подумати про це, пожити з цією інфою.
Доб стояв на підлозі, дивився на мене трохи як баранчик, але з цікавістю та надією. Він жодного разу не запригнув на ліжко, поки я не закінчила, та жодного разу не загарчав.
Наприкінці я сказала: «Доб, я знаю, шо ти на шляху до цього. Я бачу це по тому, як ти іноді відвертаєшся від псін замість того, шоб кинутись. По тому, як іноді навіть витримуєш людей, що виходять з ліфта. Ти молодець, Доб, ти дуже сильно просунувся».
Коли я закінчила, Доб запригнув на ліжко та ще якийсь час уважно дивився на мене. А може навіть і всередину себе.
Хотілось би, щоб він заплатив мені за цей сеанс 1300 гривнів, але, в принципі, я довольна і без того.
25
12
8
2May 15, 2025 456 11 1
