Про те, як я вийшла у світ інших собак
Іноді потусуватись з собачками поза колом мого постійного собачого спілкування (тобто поза колом Добі та Вишні) відчувається ніби зʼїздити кудись в інший світ та трошки пожити у ньому.
Отаке сталося у мене вчора — я була в гостях та пів дня тусувалась з двома собачками. Одна собачка була хазяйкою квартири, а інша теж прийшла в гості.
Почну з Боні — собачки, що також була гостею. Боні сім місяців, це була наша перша зустріч, і я давно хотіла з нею познайомитись. Звучатиму як лукіст, але Боніна зовнішність це те, від чого складно відвести погляд. У неї все в чарівних, невимовно прекрасних плямах — шорстка, животик, навіть лапки😭😭😭 це так прекрасно, що складно витримати.
Коли Боня разом зі своєю петперенткою Лідою зайшли в квартиру, я присіла, і Боня одразу побігла до мене — так, ніби ми знайомі давно, ніби я не ліва людина, від якої не знаєш, чого очікувати. Це було дико приємно, але водночас і шокуюче — дуже сильний контраст з Добі та і з іншими знайомими собаками, яким все ж потрібний час, щоб звикнути до когось нового. І це зрозуміло — так само це працює у людей. Але Боня — ну вона ніби очікує від світу лише любові, і це просто приголомшливо.
Коротше весь час, поки Боня не пішла додому, я кліщилась до неї як могла, і вона була не проти. Я кліщилась і кліщилась і все одно не могла прогнати цю ушльопську думку: якби Добі був таким….. ми могли б теж ходити в гості та в Каштан разом, тусуватись з адекватним сегментом інших собачників, подорожувати. І хоча я намагаюсь загалом не думати про це (і в останній рік ніби виходить), при погляді на Боню ці думки виникають самі собою. Як коли на столі лежить улюблена цукерка, ти не помічаєш, як хоп — і вже вона лежить у твоїй руці.
А потім Боня пішла, з собачок залишилась Шишка — мальтіпу та собача донька Дарини. Ми вже були знайомі, хоча і не бачились часто. Шишка побоюється тих, кого не знає (повністю її розумію в цьому) та більшу частину часу (коли не грала з Бонею), лежала на руках у Дарини.
В якийсь момент ми всі сиділи на дивані, і я вирішила зняти кофту, бо стало спекотно. Не знаю, чи це повʼязані речі, але Шишка напевно чогось злякалась та почала на мене гавкати. І з перервами гавкала залишок вечора. Я подумала: конєшно, це не Добіна унікальна агресія, але от собачка в принципі поводиться віддалено схоже — у дуже лайтовій версії.
Було цікаво уявляти, що відчувають люди, коли на них кидається Добі (а він все ж не двокілограмова мальтіпу) та якось водночас стало легше — від думки, що будь-яку собачку може щось тригернути, і це нормально. І можливо навіть Добі в цьому плані за відчуттями простіше, ніж Шишці — він більший, і люди, які приходять, хочуть-не хочуть, а грають за його правилами))
Отакі от вийшли пів дня природньої гармонії та балансу. А потім я повернулась додому, до Добі — своєї любимої собачки, зітканої з контрастів
18
3
1March 2, 2025 382 1
