Моментами мені здається, що я божеволію. Навʼязливі думки та емоції накривають так, що я відчуваю ніби тону і не можу поворушити тілом. Прагнення до якогось видуманого ідеалу породило безліч вимог до себе та «треба» і коли ти їм не відповідаєш - весь негатив рушиться на тебе. Потім, щоб не виставляти себе в поганому світлі для себе ж, зʼявляється багато відмовок та фальшивих емоцій та установок. І це все шар за шаром нашаровується так, що не хочеться уже нічого. Я справді зараз незнаю де вихід і як вийти, особливо коли не бачиш результату від зустрічей з психологом, який каже, що ти лінива і треба знайти мотивацію, а ти незнаєш де знайти сили та бажання жити після майже десяти років перебування в одному ж такому стані.
Зараз читаю книгу «Невроз і особистісний ріст» Карен Хорні. Моментами так прямолінійно, що аж хочеться закрити і не читати, але дає надію.
Можливо не ідеально про мене, але не хочу більше бути ідеальною.
5
1March 31, 2025 401 5
