Ясновельможний Архів

Я приїхав сюди, бо відчув, що маю тут бути. Я прагнув жити на Україні. Моя мама виховала мене так, щоб я знав українську мову, культуру, знав про наш народ, наші пісні та наші танці, про все українське. Мама виховала мене патріотом України. А як я дізнався ще про свій рід, то я вже мало не розірвався всередині — так захотілося повернутися в Україну. Тепер я зрозумів, чому я маю ту енергію, звідки ці думки, що можу прийти в Україну і багато що змінити! Моя кров покладає на мене величезну відповідальність, але я тішуся з того, хоча старші люди мені казали: «Борисе, ти несеш великий якір на плечах, що їдеш в Україну. Через місяць ти повернешся. Але місяць пройшов і я не повернувся, і почуваюсь зараз дуже добре».

— «О, так! Сто відсотків. Я зрозумів причину неспокою і постійних пошуків сенсу свого життя. Відразу ж з’явився голод за інформацією. Я занурився в Інтернет, де багато чого знайшов. Потім друзі мені почали приносити різні книжки. Я шукав родину, родинні зв’язки — те, чого мені дуже бракувало. Неначе половини моєї особистості не існувало. Ті люди, що не мали тата чи маму, мене дуже добре розуміють. Як я почав шукати, то знайшов деяких бабусь-дідусів, але багатьом було за 90 років і вони ледве могли вимовити своє ім’я. Бувало, дізнаєшся про родича, якого вдалося відшукати, дзвониш йому, а у відповідь — «він помер минулого місяця...» Тоді я навіть сварився з мамою за те, що вона не розповіла мені все раніше».

Немає сьогодні противників Скоропадських і противників гетьманства, а є противники України. Є противники того, що добре для України. Хоч б ти робив — вони завжди будуть проти цього. Якщо розглянути останні сто чи двісті років історії України, то будь-який об’єктивний дослідник визнає, що найкращим періодом для неї був саме Другий гетьманат — з огляду на розвиток економіки, науки, культури, мистецтва і суспільства в цілому.

Гетьманат став жертвою брехні, зради, інформаційної війни. Мій дід був аристократом з твердим почуттям обов’язку і кодексу честі. Тому всі ці інтриги і підкилимні змови виходили за межі його розуміння.
Але брехня не може довго існувати. Пізніше багато хто з дідових противників розкаялися і навіть особисто вибачилися перед ним. Одним з них був полковник Євген Коновалець, який уже в Німеччині прийшов до діда і прямо сказав: «Пане гетьмане, я Вас зрадив»...

15.05.1873

Ре-феодальний Фронт - папка телеграм каналів сполнена контентом для лицарів, від лицарів, аристократія тут шириться метафізично та матеріально, історія, ідеологія, меми, езотерика, релігія, все тут.

Джерело: АНТІН КУЩИНСЬКИЙ. ВОЯЦЬКІ ЗАСЛУГИ Й ЛИЦАРСЬКІ ЧЕСНОТИ ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ УКРАЇНИ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО.

Джерело: Проект «Украина». Крым в годы смуты (1917–1921 гг.). Зарубин

Українську мову всі в родині знали добре. Мої старші сестри і брат Данило вивчили мову ще в дитинстві, перебуваючи в нашому українському маєтку в літні місяці. В еміграції українська теж була у всіх членів сім’ї на слуху, оскільки до батька завжди приїжджало багато українців, які часто зупинялись у нас на деякий час. Як сьогодні, пригадую великий обідній стіл, в одному кінці якого сидять моя мама, няня, хворий брат Петро і я — тут говорили російською, а з протилежного боку — батько, його секретар Шемет і кілька гостей-українців, які всі голосно між собою сперечаються про якісь справи українською.
<-•->

Джерело: Емілія Назаренко. Голос із минулого - останнє інтерв'ю гетманівни

Джерело: Українська Держава. Документи і матеріали.
Квітень - Грудень 1918 року.

Гетьман був дуже стомлений, але настрій Його був бадьорий. Як згадує Єлисавета Павловна, Він раз-у-раз казав: Я мрію попасти до Оберсдорфу, я так хочу побачити Мама. Я мушу з нею все обговорити, як нам бути далі. Я страшенно втомився, Я мрію відпочити в Оберсдорфі один лиш тиждень, а потім знову з подвоєною енергією працювати далі для української справи. Одного вечора багато Він говорив про Данила, казав, як тяжко не бачити його всі ці 6 років. Сказав: — Я так мрію його побачити в скорому часі. Я так хотів би передати йому ведення всіх справ гетьманського руху. Він мав багато якостей, яких я не маю. Він буде кращим організатором. Я хотів би стояти в стороні й лиш помагати йому порадами й досвідом. — Балакав про ті плани, які мав для дальшої роботи. Мав на далі широкі плани. Він забував, що сили одної людини, та ще тої, що несе на своїх плечах такий страшний тягар, обмежені, забував, що має вже не молодий вік. Мав завзяття і незламаний дух більше від кожної молодої людини."

Розпорошений стан українства і брак серед більшости людей справжньої жертвенности, лицарськости, справжньої ідейности і патріотизму — все це страшенно гнітило мого Батька. Гнітило Його, що мало серед українців людей з широким розмахом, з державницькою думкою, людей чину, на яких можна було б при всіх обставинах покластися. Ми маємо, казав, багато прекрасних людей, але в багатьох з них замало внутрішньої сдисціплінованости, замало витриманости й витревалости. Ми маємо прекрасну молодь, але вона замало визнає авторитет старших, досвідчених людей. Багато з наших теперішніх політиків не вміють стати вище дрібних особистих амбіцій..."

Джерело: Останні дні Гетьмана Павла Скоропадського. Його смерть і похорон.

«Факт был замечательный, сыгравший в будущем историческую роль, и на нем необходимо остановиться. Насколько я понимал, ген. Скоропадский разделял ту мысль, что «украинизировать» корпус - не значит сделать его украинскою военною единицей. Он стремился сформировать отдельный украинский корпус, к услугам той национальной власти, какая существует на Украине. С этой целью он приехал в ставку Главнокомандующего на второй день после свидания у себя в корпусе с представителем Генерального комитета. Переговоры происходили в присутствии поручика Скрыпчинского. Ген. Гутор отнесся к идее необыкновенно благосклонно. Сейчас же было запрошено по юзовскому аппарату согласие Верховного Главнокомандующего, которое сейчас же и последовало. Ген. Скоропадский своей национальной инициативой произвел громадное впечатление, так как он был достаточно известен в сферах русской армии, как генерал и бывший царедворец: ему верили и с ним разговаривали. В переговорах с Главнокомандующим, по словам Скрыпчинского, поражала обдуманность дела. Скоропадский потребовал прежде всего оперативного распоряжения об отводе корпуса в глубокий резерв (резерв Главнокомандующего), потребовал также приказа армиям фронта о переорганизации корпуса в украинский»

Джерело: Г. П. Савченко. ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ І ЗАРОДЖЕННЯ ІДЕЇ УКРАЇНІЗАЦІЇ 34-го КОРПУСУ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ В 1917 РОЦІ

У 2001 р. до України були передані меморіальні речі, які належали родині Павла Петровича Скоропадського. Це – оригінальні знімки, предмети побуту, особисті речі. Найбільш цінними серед них є тростина П. Скоропадського з червоного дерева зі срібною рукояттю і два золоті фамільні персні, які належали П. Скоропадському, а після його смерті – сину Данилу, останньому представнику роду по чоловічій лінії. Унікальні історичні пам’ятки були подаровані музею нареченою гетьманича Данила Галиною Мельник-Калужинською. Впродовж 44 років вона дбайливо зберігала ці раритети, а у 2001 р. передала їх до столиці України, де найбільшого злету сягнула державницька діяльність гетьмана Павла Скоропадського.

Джерело: Тетяна Ралдугіна. Павло
Скоропадський – нащадок славетних українських родів.

Від позиції Є. Коновальця багато в чому залежав успіх усієї гетьманської акції 29 квітня 1918 р. Оскільки Січові стрільці Коновальця були налаштовані захищати Центральну Раду (гетьман покладав провину за попередні неприязні стосунки між ним та Коновальцем на австрійського військового агента у Києві майора Флейшмана), то П. Скоропадський просив німецьке командування вжити заходів щодо нейтралізації військової залоги Коновальця. Майбутній гетьман бажав уникнути пролиття крові на вулицях Києва, проте німці або не змогли, або не схотіли виконати його прохання. Січові стрільці захищали будинок Центральної Ради до того моменту, поки всі її члени не розбіглися. Пізно ввечері 29 квітня Є. Коновалець прийшов до Скоропадського, намагаючись особисто зʼясувати його погляди. Гетьман писав у своїх мемуарах: "Він хотів знати, чи стою я за Україну. Я сказав: "Стою", , і вимагав від нього негайного
переходу на мій бік, або ж я його арештую. Він відповів, що повинен переговорити з частиною, особисто же він не має нічого проти того, щоб служити гетьману. Я його відпустив, але потім довідався, що люди його частково розбіглися, частково ж заперлися у казармі"

Джерело: Георгій Папакін. Павло Скоропадський:
Патріот, Державотворець, Людина.

У травні - червні 1918 р. уряд асигнував безпрецедентну для зруйнованого війною бюджету суму - 62,6 млн. крб. ° Одним з найбільших підрозділів військового урядництва була управа головного начальника постачання, до котрої входив відділ інтендантського постачання, що мав забезпечувати армію одягом, взуттям, харчами і фінансами. За гетьманату П. Скоропадського істотно збільшено платню офіцерам та тим, хто повертався додому з полону. Уряд - Рада
Міністрів - постановила асигнувати 500 тис. крб. на допомогу військовим, які поверталися з німецького чи австро-угорського полону. Влітку 1918 р. виділено
20 млн. крб. на забезпеку 8-ми армійських корпусів".
У порівнянні з періодом УНР, офіцери мали краще фінансове становище. Особливо високу зарплатню отримували штабові офіцери вищого командного і начальницького складу, офіцери з ближчого кола гетьмана та елітних частин армії Української Держави. Значні
кошти гетьманський уряд скеровував на розбудову Чорноморського флоту. У
червні 1918 р. на утримання флотським офіцерам виділили 300 тис. крб., севастопольській портовій адміністрації - 400 тис., для забезпеки діяльности військово-морських шпиталів - 100 тис, на відбудову Одеського порту - 3 млн. крб.
Великі грошові суми скеровували на ремонт кораблів. Міністерства військових справ і фінансів визначили річні видатки на армію у сумі 1 млрд. 254 млн. карбованців із загальної суми видатків 5,4 млрд. (що становило понад 20% від загальної суми).

Джерело: Віктор Голубко. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОСТАЧАННЯ І ФІНАНСУВАННЯ
УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬК ПЕРІОДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.