Завдання встановити фактичну ситуацію ☝️☝️☝️☝️з блокуванням несанкціонованого доступу до Starlink на суверенній території України вирішується у два ходи.
Спочатку з’ясовується цінова кон’юнктура вже сформованого ринку диверсійно-терористичної діяльності на підконтрольній території. Того самого Coercion-as-a-Service через тіньовий ринок дистанційного примусу.
Якщо коротко, розцінки починаються від еквівалента 100 доларів США за найпростіші завдання з невеликим ризиком викриття. Причому така сума, як правило, фігурує лише на початку співпраці неповнолітнього виконавця з російськими замовниками. Зазвичай як початкова сума фігурують 200 або навіть 500 у.о.
Потім ми зіставляємо ситуацію на ринку з інформацією про винагороду виконавців, відображеною в тих справах про незаконну реєстрацію терміналів Starlink, які озвучили прокуратура і СБУ.
Несподівано в них 200 у.о. — це максимальна суму, цінова стеля. Мінімальна винагорода взагалі формулюється як «на дозу», тобто щось близько 15-20 у.о. Якщо говорити про явно зафіксовані цифри, це 30 доларів США.
Російські куратори, готові заплатити тисячу і більше доларів за підпал одного автомобіля, виявляють незрозумілу жадібність, коли йдеться про можливість активувати критично важливу функціональність БПЛА вартістю в десятки тисяч доларів.
Серед затриманих і засуджених немає жодного військового або співробітника ЦНАП, хоча вони мають прямий доступ до реєстрації терміналів, а в останньому випадку ще й необмежену можливість використовувати чужі персональні дані.
За сукупністю обставин можна припустити, що пред’явлені суспільству вісім випадків незаконної реєстрації не мають стосунку до російських спецслужб. Це результат або малобюджетної провокації, так званих превентивних заходів на кшталт операції «256-ї Кіберштурмової», або взагалі фальсифікації в поєднанні з тиском на підозрюваних.
Головне питання, на яке немає відповіді, — це доля терміналів, які росіянам, судячи з усього, вдалося і вдається реєструвати, не привертаючи уваги.
Якщо СБУ не здатна виявити канали незаконної реєстрації, чому ФСБ ними не користується, чому немає значної кількості свідчень про використання Starlink російськими військовими?
Найбільш імовірними видаються дві версії.
Версія №1: ЗС РФ та інші силові структури продовжують використовувати Starlink у зоні бойових дій, але тепер ретельно приховують цей факт, обмежуючись штабами, тиловими підрозділами тощо.
Версія №2: ЗС РФ таємно накопичують термінали, які можуть працювати на території України, для розв’язання певних завдань стратегічного характеру.
Такими може бути, наприклад, кампанія повітряних ударів по мостах через Дніпро з метою розірвати логістичні ланцюжки, що пов’язують Право- і Лівобережну Україну.
Як показав досвід чотирьох років, системи ракетного озброєння ЗС РФ малоефективні проти такої цілі, як мости, навіть великі. За відсутності систем самонаведення характерне КІВ крилатих і балістичних ракет російського виробництва виявляється занадто великим для такої цілі, як міст.
ЗСУ показали і довели на практиці, що масовані удари БПЛА можуть розв’язати завдання руйнування мостів. Маючи у своєму розпорядженні термінали Starlink, росіяни можуть відтворити цей досвід, як змогли це зробити наприкінці 2025-го і на початку 2026 року.
Такий розвиток подій обіцяє противнику ще один бонус. Масове успішне застосування БПЛА та/або БЕКів зі Starlink, найімовірніше, викличе судомну рефлекторну реакцію Міноборони. Наприклад, негайне обнулення наявних «білих списків» і вимогу повторної реєстрації. Простіше кажучи, блокування всіх терміналів одразу, як це сталося на початку лютого.
Це призведе до серйозних проблем зі зв’язком і управлінням ЗСУ, що може бути використано для спроби наступу.
4
2
1
1
1July 9, 2026 336 1
