Чому у нового Міністра оборони України виходить?
[Частина 2/2]
І ось найцікавіше. Федоров, по суті, гейміфікував війну. Це звучить дивно і навіть не дуже коректно, але фактично так і є. Рейтинг бойової результативності за 160 критеріями — це ігрова механіка. Базовий коефіцієнт успіху — 10 убитих росіян на одного нашого, амбітна ціль — 20 до 1, ціль за щільністю — 200 знищених на квадратний кілометр просування. Бригади з позитивним балансом отримують додаткові бали та фінансування через систему ЄБАЛів. Командири бачать своє місце в рейтингу. Вони починають конкурувати.
Один відомий командир корпусу, як розповідав сам Федоров, спочатку заперечував рейтинг: «він неправильний». А через чотири місяці показав стабільне зниження власних втрат. Тому що побачив, де знаходиться, і захотів бути вище. Це базова механіка будь-якої гри — у тебе є метрика, ти бачиш свій результат, розумієш, як його покращити, і маєш стимул це зробити.
Те саме — глобальна стратегія «Air, Land, Economy». Три вимірювані цілі:
— перехоплювати щонайменше 95% повітряних цілей;
— зупиняти ворога з втратами 200 осіб на квадратний кілометр;
— виводити з ладу економіку Росії.
І кожна дія міністерства — це внесок в одну з трьох цифр. Не просто «допомагати армії», не просто «захищати країну», а конкретно: підвищувати ефективність перехоплення, збільшувати ціну просування для росіян, зменшувати доходи російського бюджету.
Коли у тебе є три цифри, ти можеш оцінити будь-яку ініціативу: вона покращує одну з них чи ні. Якщо ні — відкидаєш. Це вирішує головну проблему будь-якої держави — нескінченний потік дій заради самих дій.
І ще один момент. Федоров будує відносини з партнерами не як прохач. Він розуміє, що в України є продукт, якого немає ні в кого у світі — реальний бойовий досвід використання технологій у найтехнологічнішій війні в історії.
Саме це є доданою вартістю. На цьому продукті можна навчати AI-моделі партнерів, на ньому можна тестувати їхню зброю, на його основі можна створювати спільні підприємства.
Не «дайте нам гроші», а: «у нас є те, що потрібно вам».
Алекс Карп після візиту сказав прямо: головна цінність України — не її зброя, а її система управління. Це оцінка від людини, яка створила Palantir Technologies.
Держава, по суті, теж є великим бізнесом. Величезним, неефективним, зі старим менеджментом і без ринкової конкуренції, тому її майже ніколи не оптимізують.
Федоров — це рідкісний тип управлінця, який ставиться до держави як до проєкту, у якого є цілі та метрики. І який можна перебудувати, якщо розумієш, за якими алгоритмами він працює.
Тому у нього виходить. І тому, найімовірніше, вийде й надалі.
10
