Досить довго я обмірковував, якими словами слід вітати громадян воюючої держави з її національним днем. Бо якщо так подумати, порівняно обмаль років землі України перебували у спокої, натомість щораз на її теренах проливалась кров як окупанта, так і її синів і доньок...
Наше минуле - постійна боротьба за Державність. Походи на кочівників, козацькі набіги на татар, турків, одвічна війна з поляками та москалями, і все це заради одного - щоби ми, як сучасні представники Української Нації, могли вільно розмовляти, писати, читати і слухати рідною мовою. Без утисків. Без голоду. Без висилок і спалених сіл
Національна війна стала своєрідною перевірною на вірність Української Держави. Бо наше майбутнє за тими, хто бореться за нашу культуру та свободу всіма можливими методами. Тримаючи лінію фронту. Знищуючи російську логістику. Розвиваючи український бізнес. Та і просто читаючи книгу вітчизняного видавництва, чий склад розбомбили русняві ракети
Я пишаюсь тим, що у 2021 році присягнув на вірність Українському Народові і став частиною того феномену, що ми називаємо "Українське Море"



















