Після катастрофи під Плiскою для Візантії влітку 811 року, коли загинув імператор Никифор I, а болгарське військо здобуло одну з найбільших перемог в історії протистояння двох держав, хан Крум перейшов від оборонної до наступальної стратегії.
Його метою стало послідовне здобуття укріплених візантійських міст на чорноморському узбережжі Фракії – регіону, який роками слугував буфером між Пліскою та Константинополем.
Навесні 812 року болгарське військо обложило фортецю Девелт. У травні облога завершилася капітуляцією міста, а вже в червні місто здалося. Показово, що вже тоді, при взятті Девелта, болгари захопили сифони для метання грецького вогню – запальної морської зброї. Крум наказав зруйнувати укріплення, а населення переселити вглиб Болгарії – ознака того, що на цьому етапі він ще не планував постійно утримувати завойовані території, а радше послаблював візантійську оборонну лінію.
Восени 812 року болгари запропонували Візантії мир. Посольство очолював Добромир, проте новий імператор Михаїл I Рангаве відмовився укладати угоду: за словами хроніста Феофана Сповідника це сталося через вплив "лихих радників" на нього. У відповідь болгарське військо рушило на Месемврію.
Месемврія (сучасний Несебр) була одним із найважливіших та найбагатших портів візантійської Фракії – стародавнє грецьке місто з потужними мурами, яке довгий час вважалося практично неприступним.
Проте Крум мав чудові облогові машини, збудовані арабським емігрантом, ймовірно, дезертиром або найманцем, який приніс до Болгарії передові на той час інженерні знання середземноморського світу. Це стало першим масштабним застосуванням облогової техніки болгарським військом – до того армія Крума покладалася переважно на мобільність кінноти та засідки, а не на позиційну війну проти кам'яних мурів.
Болгари захопили 36 мідних сифонів для метання знаменитого грецького вогню, а також велику кількість золота і срібла. Йшлося не лише про матеріальну здобич – у руках болгар опинилася технологія, яку Візантія ретельно оберігала понад століття. Втім, сучасні дослідники зауважують, що хоч болгари й здобули обладнання під час облоги Месемврії, самих операційних знань – рецептури та технології застосування – вони, судячи з усього, так і не отримали, оскільки перші достовірні свідчення про використання ними цієї зброї з'являються лише за понад століття по тому.
Показово, що навіть після цього імператор не наважився повернути місто силою. Візантійське військо рушило на північ, але не спробувало відбити Месемврію. Натомість, за свідченнями Іоана Скилиці, під час походу 4 травня 813 року військо застало сонячне затемнення, що деморалізувало солдатів ще до вирішальної битви при Версінікії у червні 813 року, що обернулася для Візантії катастрофою попри чисельну перевагу.
Шлях на Константинополь виявився відкритим, і вже 17 липня 813 року Крум стояв під стінами візантійської столиці, де провів язичницький жертовний обряд, намагаючись деморалізувати захисників. Похід на Константинополь завершився без здобуття міста, а сам Крум помер 13 квітня 814 року під час підготовки нового наступу.
Завоювання Месемврії – момент технологічного й стратегічного перелому. Болгарська держава, яку візантійці звикли сприймати як союз кочових воїнів-вершників, продемонструвала здатність вести складну позиційну війну і використовувати захоплені технології супротивника.
Саме ця кампанія відкрила шлях до найбільш успішного для Болгарії десятиліття у її ранньосередньовічній історії.
Автор: Богдан Демчук
Дизайнерка: Марія Вертецька
Редакторка: Олена Безносюк
