Реальність Херсону
Сприймається це як суха статистика, але якщо зупинитися на хвилинку і спробувати усвідомити - це лякає.
У Херсоні за минулий місяць, тобто липень, було зафіксовано 34 загиблих і 424 поранених цивільних, за даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
458 постраждалих за один місяць. ХОВА наводить трохи меншу цифру - 394, але суті це не змінює.
У 2025 році на Херсонську область припало 62% усіх цивільних жертв в Україні внаслідок російських атак дронами малої дальності, тобто через атаки FPV, скиди з мавіків і т.п.
Щотижня від 1000 до 2000 атак дронами страждає Херсонська громада.
І коли ці цифри озвучуєш не тільки міжнародним партнерам, але й колегам з інших областей України - вони не можуть повірити, і ставлять майже однакове питання: "а як же в таких умовах живуть херсонці"?
Якщо порівнювати з 2025 роком, то рухаємося ми явно не в краще світле майбутнє.
У нас не залишається жодної АЗС, яка не була б піддана атаці з дронів.
На жаль, в деяких районах Дніпровського района вже закриваються Нова Пошта, магазини і аптеки, - через небезпечну логістику все менше готові автомобілі їхати і доставляти продукти та посилки.
А там, де вже немає останній тиждень світла, закриваються і продуктові точки, т.я. генератори великі також розбиті дронами та функціонування цих точок стає просто неможливим. Про якусь рентабельність я взагалі промовчу.
Все відбувається так, як передбачалося раніше. Все більше громадського транспорту стає ціллю для окупаційних військ. І якщо раніше в пріоритеті були автомобілі різних служб (зараз вони також у пріоритеті), то зараз логістика всередині міста стає ще небезпечнішою.
Ми бачимо, як люди вже не готові переміщуватися між районами міста, і відбувається таке собі "острівне" життя, коли навіть у сусідній район мешканці не готові їхати, бо невідомо, чи доїдуть.
З деяких районів потрібно довго йти пішки до місць, де ще ходять автобуси, щоб дістатися в інший район. А після 12 години треба вже встигнути повернутися, адже потім можна просто не дістатися додому.
Поступова міграція мешканців з районів Дніпровського і Центрального районів міста до Таврійського чи Шуменського вже зараз не означає, що у "нових" раніше більш безпечних районах, можна більш спокійно існувати.
На нашій карті ми бачимо, що червона зона розширилася, і кількість атак на Тавріку і Шуменському навіть з початку року збільшилася мінімум на 60%. У зведеннях атак і руху дронів часто почали з'являтися вулиці, які раніше не згадувалися.
Нічні бомбери курсують по місту доволі спокійно, роблячи за раз по декілька ходок у місця скупчення автомобілів, і випалюючи цілі стоянки припаркованих авто. Дерева тут вже не рятують. Адже кількість fpv, які пролітають під сітками і для яких дерева не є перешкодою, також зростає.
На жаль, через все це ускладнюється і гуманітарне реагування. Волонтери роблять неймовірні речі, але їх стає все менше. Як і працівників комунальних установ, які намагаються усувати наслідки ворожих обстрілів. Під дронами ремонт водо- і електропостачання стає справжнім випробуванням.
Ми також скоротили наші заходи для населення у місті саме через небезпеку пересування містом.
І хоча ми продовжуємо нашу роботу, осінь і зима, які стрімко наближаються, для мене, без перебільшення, страшні періоди, яких я очікую з великою тривогою, не до кінця розуміючи, як ми будемо працювати. Дерева й зелень усе ж створюють уявне відчуття більшої захищеності. Що робити, коли листя спаде?
КАБи і шахеди - ще одна загроза, якими росіяни почали засипати місто та Херсонський район. Артилерія теж нікуди не поділася.
Можна було б казати - "потрібна евакуація", але ці слова нічого не значать без реальної можливості це зробити. Фізичною евакуацією займаються багато служб і організацій - безстрашні люди. Але багато хто залишається в зонах, які поступово перетворюються на зони смерті, сподіваючись, що ось-ось щось зміниться на краще. І в такому очікуванні настає час, коли з цих зон уже фізично не вийти просто так.
