От чесно, не чекав я, що моя зімпровізована мініатюра про Булгакова… — Tempus Fugit — TG.ME

От чесно, не чекав я, що моя зімпровізована мініатюра про Булгакова так добре розійдеться на facebook: майже 600 лайків, 30 репостів. В коментах, звісно, вже давно базар-вокзал, хоча спочатку були цілком конструктивні обміни репліками. Але я вже не про це. Бо вчора збагнув, що саме нагадує мені вся ця історія з «деколонізацією» пам'ятників і вуличних назв, а точніше — спосіб, у який вона реалізується. Це фрагмент з «Імені Рози» Умберто Еко — уривок із розмови Адсона зі страшидлом Сальватором, який розповідає йому про так званих «пастушків»: Відтак вишикувались на Сен-Жерменській луці, лаштуючись до бою. Та ніхто не наважився виступити проти них, тож вони покинули Париж і вирушили до Аквітанії. А по дорозі вбивали всіх гебреїв і відбирали їхнє майно… «Чому гебреїв?» — спитав я Сальватора. «А чому ні?» — відповів він. І пояснив, що ціле життя вони чули від проповідників, мовляв, гебреї — вороги християнського люду, вони нагромаджують багатства, відбираючи від них, злидарів. Я спитав, хіба не синьйори та єпископи нагромаджують статки, збираючи десятину, хіба то гебреї були справжніми ворогами «пастушків»? Він відповів, що коли справжні вороги надто сильні, треба знайти ворогів серед слабших. Ось чому простаків називають простаками, міркував я собі. Лише сильні світу сього завше добре знають, хто їхні справжні вороги. Синьйори не хотіли, щоб «пастушки» стали загрозою для їхніх дібр, і їм було дуже на руку, що отамани «пастушків» стали ширити думку, буцім багато дібр належать гебреям.