Важко писати реалістичні вірші
Потім валяюся виснажена
Як осіннє листя
Важче ніж метафоричні
Ніж абстрактні
Коли намагаєшся схопити ниточку
Розрівняти складочку
Розкатати згорточку
Це габела
Великий PAC-MAN
Обернена хрезонтема
Розгублений звʼязок
Ось щойно був
І вже не видно
Лише розщеплена розщелина
І розлючена пащека
У кого мій заряджений баян?
Чому лише діра з метастазами
І багатоканальні пустоти
Яку я намагаюся заповнити силою
Колишніми мріями
Провальними натяками
Заховалася на видноті
У кишеньковій тіні
У карнавальній тиші
Сиджу не карантині
На картонці
Троєщинський
Перед очима червоне
На ньому фрактальна павутина
У мене всі вітчими хотять дітей
Всі з чином — залежні
Решта брехуни і бариги
Мені поки не варто
Братися й брататися
Дивлюся на все через обʼєктив
З прицільною розміткою
Не пробачаю вузли
Отак і змило пишномовну картину
Розсолом з очей
У 40+ прийшла на гору
А там написано
«Щоб тебе любили
Можна і не грати
Велику красиву собаку
Яка може все і всіх»
Порвала ту табличку
Поставила іншу
Написала «Фантомас»
Пішла собі залицятись до дерев
До фейсбуку
До першого гіршого
Аби не подобатись нікому
Відрощую в собі новий орган
За за за за за
Милування
А все бо
Щоб бути зі мною він відібрав у мене чоловіка
Щоб бути зі мною він відібрав у мене науку
Щоб бути зі мною він відібрав у мене сина
Щоб бути зі мною він хотів у мене відібрати мене
Але я не в себе
#колишнє















