Привіт, ми маємо погані новини.
Ти помітив, що староста не надіслав тобі анкету наприкінці семестру? Річ у тім, що ми не будемо проводити замір якості освіти до кінця воєнного стану.
СОВА працювала так: ви розповідаєте нам про проблеми, наприклад, про хабарі. Ми розказуємо про це всім. Якщо проблема серйозна, можна створити петицію, розповісти у ЗМІ, вийти на мітинг чи страйк, написати скаргу до МОН. Далеко не завжди, але часто, якщо студенти не боялися – мали шанс відстояти права.
Тепер це не працює: один із найкращих викладачів ФІОТ звільняється і каже, що адміністрація «намалювала» його студенту оцінку без його відома. Це серйозний злочин, але адміністрація навіть не вважає за потрібне реагувати. Адже президент каже, що корупція та плагіат норм, це просто помилка, а зараз інші цінності.
Адміністрація КПІ до війни починала працювати лише під загрозою суду. Нині нікому немає справи до КПІ. Вони малюють оцінки, заплющують очі на плагіат і списування, відміняють дипломи, зтишують голоси та кажуть «ну ви ж розумієте всі все здадуть, ми будемо дуже лояльні». Вони роблять все, щоб не відрахувати студента. Вони швидше втратять талановитого викладача, ніж двієчника. Бо за кожного двієчника КПІ отримує 40-50 тисяч гривень щороку.
На жаль, загального стандарту освіти сьогодні немає. Це не означає, що у КПІ не можна нічого навчитися. Це означає, що і старанний студент, і двієчник отримують у КПІ однакові дипломи. Головне, щоби йшли бабки.
