На думку американського натураліста Семюеля Джорджа Мортона, єгиптяни — не просто випадкова суміш народів, а окрема, автохтонна гілка населення долини Нілу, що з найдавніших часів має впізнаваний тип обличчя: видовжена голова з відкинутим назад чолом, довгий прямий або орлиний ніс, повні губи, довге хвилясте волосся, інколи – косий розріз очей. Цей «єгипетський тип» він уважав тотожним у царів, жерців і простих людей, простежуючи його від фараонів до греко‑римського періоду й порівнюючи муміфіковані голови з профілями на стінах храмів.
Лише у Священних Писаннях ми знаходимо які-небудь справжні автентичні записи про прадавні міграції нашого виду. «У загальному розподілі територій між нащадками Ноя, — зауважує пан Гліддон, — Єгипет, за збіжним свідченням усіх біблійних коментаторів, був відведений Міцраїму, синові Хама, як володіння і як спадщина»; звідти й те, що Єгипет від найдавніших часів називали іменами Міцраїм і Хам, або Хемі. Пан Гліддон додає, що «хоч ім’я Міцраїм ще не знайдено в ієрогліфічних легендах, існує достатньо біблійних доказів того, що цю країну юдеї називали Міцраїм і Міцар, тоді як тепер на всьому Сході Єгипет і Каїр загалом відомі під спорідненою назвою Мусср».
В моделі етногенезу Мортона єгиптяни й лівійці мають спільне походження від «нащадків Хама», які прийшли в Африку через Суецький перешийок і розділилися на дві гілки. Ті, хто залишився у вузькій смузі долини Нілу й прийняв «соціальні обмеження» осілого життя та взаємного захисту, стали корінним осілим населенням Єгипту й творцями його цивілізації, тоді як інша частина, що втекла від контролю в пустелю і далі на північ Африки, перетворилася на кочові племена, які ранні джерела описують як лівійців.
❏ З праці Семюеля Джорджа Мортона «Черепи Єгипту, або спостереження щодо єгипетської етнографії, засновані на даних анатомії, історії та монументальних пам’яток» (1844)
#епістема_расології
