Сьогодні Свята Православна Церква вшановує пам'ять Рівноапостольного та Благовірного Великого Князя Володимира, у Хрещенні Василія, і відзначає 1037-му річницю Хрещення Руси
Великий Князь Київський Володимир Святославович, хоч і посів престол, будучи запеклим язичником, блудливим та жорстокосердим, виявив велику мудрість, увірував у Христа-Спасителя та прийняв Святе Хрещення, а разом із собою охрестив і Київ, а з Києвом – і всю Русь.
Навесні 988 року, прагнучи прискорити виконання римським Імператором Василієм ІІ домовленостей, Володимир Святославович здійснив похід до Тавриди та здобув облогою Херсонес – центр римських володінь на півострові. Здобувши ж місто, сам Володимир прийняв у ньому Хрещення в Ім'я Отця, Сина і Святого Духа під іменем Василій. По тому ж Василій ІІ поспішив відправити сестру свою Анну до Херсонеса, де вона, як і було домовлено між двома правителями, стала дружиною Володимира. Одружившись же із нею, Володимир повернувся до Києва, де незабаром, скоріше за все, 1 серпня 988 року наказав поруйнувати ідолів бісівських та організував масове Хрещення киян у водах Дніпра.
Просвітивши Русь спасительним світлом Христової Віри, Рівноапостольний Володимир проростив зерно Православ'я, посіяне Рівноапостольною Ольгою, та створив підвалину руської державності. Володимирове Хрещення перетворило Русь на повноцінну європейську державу та принесло на наші землі цивілізацію, писемність, освіту, мистецтво. Руський народ увійшов до єдиного стада Христового та отримав шлях до Спасіння, позбувшись поганського дикунства. Святий Володимир, подібно до Святого Константина Великого, був покликаний Христом, аби через Хрещення перемінити на краще не лише власне життя, але життя підвладного йому народу. Рівноапостольний Великий Князь Володимир, ставши ревним християнином, виявляв велике милосердя та турботу про руських людей, зводячи храми Господні, засновуючи школи при церквах, позбуваючись нелюдських поганських звичаїв тощо.
Днесь земля́ Ру́ськая предстої́ть Бо́гу, і плод свята́го креще́нія Єму́ прино́сить. А́нгели ра́дующеся славосло́в'ять, і всі святі́ї с Богоро́дицею лику́юще пою́ть: Христо́с воцари́ся, Христо́с просла́вися. Ве́лій єси́, Го́споди, і чу́дна діла́ Твоя́, Бо́же наш, сла́ва Тебі́.