«Хліб наш насущний дай нам сьогодні»
Четверте прохання здається дуже простим. Після Божого Імені, Його Царства і Його волі ми раптом просимо… про хліб.
Але саме тут відкривається одна надзвичайно важлива істина: Богові не байдужі наші щоденні потреби.
Святий Тома пов’язує це прохання з даром мужності Святого Духа. Бо мужність — це не переконання, що нам ніколи нічого не бракуватиме. Це впевненість, що серед труднощів Бог не залишить нас без того, що справді необхідне.
«Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць» (Іс. 40, 29).
«Дай нам…»
Ці два слова вчать нас залежності від Бога. Ми працюємо, плануємо, заробляємо, будуємо, відкладаємо на майбутнє — і повинні це робити. Але християнин знає, що остаточно все є даром.
Здоров’я. Сили. Люди поруч. Можливість працювати. Їжа на столі. Навіть завтрашній день.
«Усе від Тебе, і з Твоєї руки те, що ми Тобі дали» (1 Хр. 29, 14).
«Хліб наш…»
Не чужий. Св.Тома звертає увагу навіть на це маленьке слово. Ми не можемо просити Бога про благословення того, що здобуваємо ціною чужої кривди, несправедливості чи визиску. Християнин просить про свій хліб — чесний, справедливий, здобутий без заподіяння зла іншому.
«Насущний…»
Господь не вчить нас просити про розкіш. Він учить просити про достатнє.
«Не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба» (Прип. 30, 8).
Скільки неспокою народжується саме тоді, коли людині вже недостатньо того, що їй справді потрібне!
Молитва про насущний хліб поступово звільняє серце від жадібності, заздрості й постійного порівнювання себе з іншими. Вона вчить дивитися на те, що маємо, не як на щось належне нам безумовно, а як на дар.
«Сьогодні…»
Мабуть, це одне з найважчих слів цього прохання. Ми хотіли б отримати від Бога гарантії не лише на сьогодні. Хотіли б уже тепер знати, що буде завтра, через місяць, через рік. Хотіли б мати забезпечене майбутнє — і тоді, здається, могли б нарешті заспокоїтися.
А Христос учить інакше: «Дай нам сьогодні».
Не тому, що майбутнє неважливе, а тому, що Божа благодать приходить до нас у теперішньому.
На сьогодні Бог дасть хліб на сьогодні.
Силу — на сьогодні.
Благодать — на сьогодні.
Мужність — для сьогоднішнього хреста.
А коли настане завтра — Він буде Богом і завтрашнього дня.
Саме тому Христос говорить: «Не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?» (Мт. 6, 31).
Але святий Тома йде ще глибше. Бо людина потребує не лише хліба, який підтримує тіло. Є Хліб Євхаристії: «Я — хліб живий, що з неба зійшов» (Ів. 6, 51). І є хліб Божого Слова: «Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4).
Тому, промовляючи «Хліб наш насущний дай нам сьогодні», ми насправді просимо дуже багато:
Господи, дай мені те, чого потребує моє тіло.
Дай те, чого потребує моя душа.
Дай мені Твоє Слово.
Дай мені Тебе самого в Євхаристії.
І дай мені достатньо мужності, щоб не вимагати сьогодні благодаті на все життя, а довіритися Тобі сьогодні.
Бо, можливо, найбільшим багатством є не мати забезпечене все наперед, а знати, Хто дасть нам хліб завтра.
с. М. Воплочення