На початку вересня в Євросоюзі розпочався активний політичний сезон. Під головуванням Ірландії Рада ЄС проводить серію неформальних зустрічей на рівні міністрів які мають “прощупати” наскільки амбітним та реальним є політичний порядок денний ЄС. Результати цих кулуарних розмов визначать не лише майбутнє Європи, а й те, скільки підтримки отримає Україна, поки країни ЄС думають як їм втриматися під час бурі, що розпочинається. І вже далі як перетворити цей порядок денний на прийняті ініціативи або підготовати їх для жовтневого засідання Євроради.
Зовнішня політика ЄС – кому гроші, а кому реформи?
Євросоюз намагається зберегти обличчя глобального гравця, але геополітичні ставки ростуть швидше, ніж бюджети країн-членів.
В питанні підтримки України країни-члени шукають додаткові інструменти для забезпечення фінансової стабільності нашої країни (памʼятаємо про кредит в 90 млрд євро), що є вкрай важливим на фоні зростаючої діри в бюджеті. Швеція, Нідерланди, Іспанія та Польща знову підняли питання використання іммобілізованих активів РФ, однак Бельгія проти поки її початкові вимоги щодо поділу відповідальності не виконані.
Кая Каллас анонсувала створення нової Групи високого рівня з питань оборони з колишніх політичних і військових керівників держав ЄС, Британії та України. Попри рекордні інвестиції, ЄС «не був достатньо швидким», щоб закрити виявлені прогалини у конвенційних спроможностях. Залучення екс-посадовців потрібне тому, що вони «можуть говорити те, чого ми як інституції не можемо», додала Каллас. Нова група потрібна для того щоб напрацювати звіт з конкретними рекомендаціями, на зразок звіту Драгі.
Розширення ЄС залишається найбільш незручним питанням зовнішньої політики ЄС. Беручи до уваги референдум в Ісландії, виборці якої, вирішили не поновлювати процес перемовин з ЄС і залишити відносини на нинішньому рівні (що насправді є досить глибоким), виникає питання як підтримати імідж Союзу в який багаті країни не поспішають, а бідним не дуже раді. Чорногорія рухається за планом завершити перемовини до кінця цього року, Албанія – до кінця наступного року. Україна і з нею Молдова знов чекають зняття вето Угорщини, яка не готова відмовлятися від такого простого інструменту шантажу.
Тим часом міністри у справах Європи країн-членів ЄС проводять рутинні зустрічі з представниками країн-кандидатів та потенційних кандидатів. Обговорюються шляхи надання практичної підтримки кандидатам, щоб допомогти їм виконати необхідні для вступу вимоги та втримати курс на євроінтеграцію попри геополітичні виклики. Брюссель відкрито натякає, що шлях до вступу буде довгим і болісним. Країнам доведеться впроваджувати непопулярні реформи попри всі геополітичні складнощі.
Так само обговорили міністри закордонних справ і геополітичну стратегію ЄС щоб сформувати консолідований підхід щодо ключових міжнародних криз. Ситуація на Близькому Сході загострюється, і ЄС, разом з ООН, серйозно розглядає можливість відправки туди місії в рамках Спільної політики безпеки та оборони (CSDP). Питання лише в тому, чи вистачить у Європи ресурсів гасити дві великі пожежі одночасно (Україна та Близький Схід).
До міністрів ЄС долучилися глави МЗС Канади, Ісландії, Норвегії, Британії та України, держсекретар Швейцарії і голова закордонного комітету Європарламенту. Ірландія називає це найбільшим зібранням міністрів закордонних справ ЄС і не тільки за останні роки.
Продовження про внутрішню політику – далі
Європа завжди поруч
