Господь,
якби у мене спитали, чому я обрала тебе
я б сказала, що це через твою любов
через любов, яка глибша за всі океани
вона глибока, як твої рани на запʼястках від цвяхів
вона висока, як голгофська гора, по якій ступали твої поранені ноги
через любов, яка широка, як твої розпростерті руки, якими ти обіймав увесь світ, висячи на хресті, і стікаючи кровʼю
Боже, що ти відчував, коли твоя кров падала на землю, яку ти створив?
Боже, чи нагадував тобі запах дерева про дитинство з татом, коли ви майстрували щось?
Боже, наскільки сильно стискалося твоє серце від криків «розіпни!» знайомих голосів; з уст людей, яких ти власноруч зіткав у лоні і вдихнув життя
Боже, скажи, скільки разів ти думав про те, щоб покликати легіон янголів і розбити у друзки, знищити той бунтівний натовп? показати усю свою силу і велич, і славу?
скільки?!
Боже, скільки разів ти думав про те, щоб так зробити?!
жодного?
жодного разу?
і Ти і зараз їх так сильно любиш?
той натовп, що волав убити
любиш?
і мене із того чванливого натовпу?
любиш
Господь,
коли мене питають, чому я обрала тебе
я кажу, бо ти перший мене обрав
дивлячись на все обрав
і не переобереш ніколи
