Як би дивно це не звучало, але те, що подібні неприємні ситуації весь час повторюються в нашому житті - добре. Тому що саме вони дають нам можливість побачити, які одні й ті самі наші думки і почуття призвели до їх виникнення.
Більшість наших думок, насправді, не є нашими від початку. Щось ми взяли від батьків, щось від інших людей, щось із книг, фільмів і т.д. Але не всі з цих думок нам "підходять". Ми можемо думати про щось безперервно, при цьому, наче десь глибоко всередині не погоджуючись з цим, але ми вже настільки повірили у цю думку, що вважаємо її своєю і вона безпосередньо впливає на нашу поведінку і на усе життя.
Якщо тіло реагує на думку неприємними відчуттями, заставляє нас внутрішньо стиснутись, значить вона нам не підходить, вона не є правдою для нас.
Якщо ж тіло реагує на думку приємним теплом, розслабленням, відчуттям, що все добре - значить ця думка є нашою правдою. І саме вона здатна приводити нас до стану задоволення від життя.
Але якщо не дуже зрозуміло, чи якась думка допомагає нам жити прекрасне життя, чи, навпаки, не дозволяє, треба задати собі всього одне питання, і відчути, як на це відреагує тіло, відключивши у цей момент логічний і послідовний розум.
Питання, яке є ключиком до майбутніх великих змін дуже просте:
А ЩО, ЯКЩО...?
Я виснажена, бо важко працюю. - сум, апатія, тіло втомлене, відчуття неприємні
А ЩО, ЯКЩО мені більше не потрібно важко працювати? Що, якщо робота може приносити задоволення і гроші одночасно? Що, якщо від неї можна кайфувати? - відчуття приємні, тіло розслабляється.
Мене не цінують і з моєю думкою не хочуть рахуватись. - сум, образа, неприємно
А ЩО, ЯКЩО цінують і прислухаються? А що якщо я сама себе ціную і мені, в цілому все одно, хто що каже, бо я не сумніваюся у собі? Що, якщо я почуваюся добре, незалежно від оцінки інших і можу говорити і робити що хочу? - це відчувається приємно
Я постійно потрапляю в токсичні стосунки. - злість, сум, відчуття безвиході, неприємно
А ЩО, ЯКЩО я вже не у таких стосунках? Що, якщо людям навколо можна довіряти і ніхто мене не може образити? Що, якщо я люблю себе настільки сильно, що інші ставитися до мене без любові просто не можуть? - це дуже приємно відчувати
Цікаво, чи помітили ви, як після приємного відчуття у тілі зразу з'являються думки, типу: "ні, це нереально, нашо про це думати, це все одно неможливо, йди повертайся до справ, розмріялась вона..."?
Як ми навчились думати стільки неприємного і відчувати це як норму, а думки про приємне, навпаки, відкидати подалі як щось ненормальне?
Я погана мама, бо зриваюсь на дитину. - провина, біль, жалість, неприємно
А ЩО, ЯКЩО я хороша мама? Що якщо я все роблю правильно? - тут приємні відчуття
А що, якщо дитині потрібен саме такий досвід? Що якщо більше не потрібно себе контролювати і стримуватись, не треба дотримуватись порад психологів і можна поводитись з дитиною як хочеш? - ця думка взагалі звучить дико і викликає страх, що ніби якщо я себе не буду контролювати, то стану злою мачухою, яка обов'язково своїм відношенням глибоко травмує дитину. Але це працює абсолютно навпаки. Коли відпускаєш контроль - розслабляєшся і злість на дитину розчиняється сама собою. Бо тепер не треба слідувати правилам і рекомендаціям, які встановили інші, не треба обмежувати себе не своїми думками. Нарешті, почувши себе і свої справжні думки, що приносять радість, серце починає наповнюватись безмежною любов’ю і теплотою, і зриви на дитину просто зникають, бо це вже не потрібно. І раптом рекомендації і поради дитячих психологів вже виконуються самі собою, без додаткових зусиль, бо в більшості випадків вони дійсно описують безумовну любов. Але є величезна різниця між тим, щоб просто прочитати про це почуття і намагатися його відтворити за допомогою розуму і тим, щоб проживати щодня це почуття всередині, без необхідності в якихось додаткових поясненнях, як це робити.
Про те як змінювати неприємні думки на приємні напишу далі.
