Шкода бачити чергові кадрові перестановки там, де людина демонструвала результат. Особливо коли мова йде про керівників, на підтримку яких виходять люди.
В українській політиці таке трапляється вкрай рідко. Зазвичай громадяни виходять на акції проти когось. А коли виходять на підтримку — це вже показник довіри, яку ще потрібно заслужити.
Не менш дивно виглядають і окремі нові призначення. Наприклад, у сфері ветеранської політики. Можливо, людина є хорошим управлінцем чи фахівцем, але питання залишається незмінним: чому питаннями ветеранів знову займаються люди, які самі не пройшли цей шлях?
Після років війни Україна має сотні тисяч ветеранів. Людей із бойовим досвідом, які на власній шкірі знають, що таке поранення, реабілітація, бюрократія, повернення до цивільного життя та проблеми соціальної адаптації.
Невже за весь цей час серед них не знайшлося гідних кандидатів для формування ветеранської політики держави?
Бо важко говорити про справжнє розуміння проблем ветеранів, коли рішення за них ухвалюють люди, які ніколи з цими проблемами не стикалися особисто.
Підписатися ➡️ СИДОРЕНКО | SYDORENKO
