Нація яка програє війну - не вертає своїх національних героїв з екзильних поховань в столицю Держави, за яку проливають кров найкращі з нас.
Тому цей процес сигнал всім, в першу чергу ворогам - ми тут стоїмо на смерть. Тобто хуй ви сюди дойдете. Серед росіян є розумні істоти і саме до них(в тому числі) звертається наш істеблішмент у вигляді Буданова - хлопці, ви намагались, робили все, що могли, але ми зробили більше і ви програли.
Це також сигнал союзникам і "союзникам" - ми цю війну не програємо, а навіть дуже сильно навпаки. Ми повертаємо своє. Ми стаємо субʼєктом міжнародних відносин, а не прокладкою між самітами ЄС і газпромівськими шакалами.
Це сигнал в середину нації - бути весь час від когось залежним це означає віддати своє майбутнє і минуле, віддати живих і мертвих в руки людей, які ставляться до тебе як до екзотичного шоуруму на черговому Хуєнале.
Тому за прахом провідників з-за кордону повинні повертатись тіла українських робітників. Земля без демографії це смерть нації у розстрочку.
Прах кожного борця за волю України повинен повернутись до дому. В тому числі і з росії, Калнишевський, Дорошенко, Апостол, Полуботок. Всі.
Ну як з росії... З того політичного утворення яке буде контролювати потрібну нам юрисдикцію.
І щоб пришвидшити цей процес нас всім потрібно підтримувати наше військо, державу і один одного.
Бо якщо ні, то в мʼясних штурмах Вільнюса, Берліна і Праги будемо брати участь вже ми з вами, а не тільки беззубий стєпашка з нетрів Камштова - Заглотова.
