З юності я з особливим трепетом дивився на ченців. Вони здавалися мені людьми, які вже тут, на землі, торкаються Неба й усім своїм життям прагнуть вічності.
Коли ж я сам прийняв чернечий постриг, то зрозумів, що цей день став переломним у моєму житті, розділивши його на «до» і «після». Усе минуле залишилося позаду, а переді мною відкрився новий шлях - шлях смирення, молитви й служіння.
Чернечий шлях - таємничий, глибоко особистий і непростий. Я не вважаю себе гідним цього покликання, але щиро сподіваюся на милість Божу. Нехай Господь прийме моє служіння, благословить мої кроки й допоможе пройти цим вузьким, але благословенним шляхом.
Сьогодні, у річницю постригу, смиренно прошу вас, дорогі доузі, підтримати мене молитвою. Моліться, щоб я міг ревно, самовіддано й радісно служити Богові та людям, не спотикаючись і не відступаючи від Христового шляху.
Дякую Богові за цей безцінний дар. Дякую кожному з вас, хто поруч, хто щиро підтримує мене й молиться. Нехай Господь у Своєму безмежному милосерді благословить і збереже кожного з вас.
З любов’ю у Христі,
ваш
ігумен Саватій (Собко)
