І не забувайте реагувати та коментувати, якщо вам цікаві такі історії. 🫶🏻
Бо інколи мені здається, що я пишу в порожнечу 🤦♀️, хоча дуже люблю ділитися не лише результатами, але і самим процесом.
Отже, мій наполетнський історичний контекст ☕️👇🏼
У лютому я очікувала, що в університеті, де навчаюся в Італії, нарешті розпочнеться курс німецької мови.
Але група… не набралася.
Майже всі мої одногрупники обрали третьою іноземною іспанську (не дивно, бо ці мови дуже схожі, а італійці нею вже добре говорять часто зі школи)
Але іспанська зовсім не входить у мої стратегічні плани, і я її ніколи не хотіла вивчати! Тим часом, німецьку вже колись була в моєму житті.
Тому я набралася сміливості і написала професорці з проханням дозволити мені пройти курс самостійно та скласти іспит без відвідування занять.
Чи розуміла я, що це буде нелегко? Звісно, бо я адекватна.
Чи вірила в те, що в мене вийде?
Звісно, бо я знаю як вчитись.
І ще я прийняла рішення свідомо відкласти німецьку до початку липня, щоб повністю зосередитися на двох іспитах із французької.
І ось тепер… до іспиту з німецької залишилося 10 днів, а я запускаю процеси 😅🇩🇪
До речі, цікаво, а чи є серед вас ті, хто знає або викладає німецьку? Який у вас рівень?
