ПИВО ПУД ЛУҐОШОМ
Літо, сонце так припікать,
Што дулу мнôв вода стікать.
У копôню вôнь піче,
Дорос рôзум потіче.
Нагавіці дулу, трічка,
Побила бы спеку свічка.
Кожу хіба із ся здерти,
Бы ’д спраготы не умерти.
Спасу ніє, што чинити?
У керницю ся забити?
Я пуд луґош ся забив,
Плахту субі постелив.
Пиво з шпайзу ся донесло,
У рай такуй ня понесло.
Перша фляшка ся приклала,
Пуд кліп вока суха стала.
Та гі з цьицьки молоко,
У гертанку лем стекло.
Полівило. А спрагота
Кукать гамішно з-за плота.
Так бы ся, людкове, жыло,
Пиво ня захолодило.
У копôню не піче,
Вода із ня не тіче.
Пуд луґошом, в холодкови
Файно ми, гі червакови.
У нôрі студенуй жыти,
Бога в радости хвалити.
З фляшки льоґаву, смакуву,
Холод в черевах вôнь чуву.
Вода з чола не тіче,
Лем в будар, як припіче,
Та гі ôлінь, утікаву.
Із пуд сôнця ся вертаву
Пôпуд луґош, в холодок,
Як кугут звык до курок.
Такуй хаплюся за пиво,
Рôзум свіжый став на диво.
Так сидів бы’м цілый день
Сам пуд луґошом, гі пень.
Дуже мудрый наш руснак,
Луґош вудумав лем так.
Шатор сесе із вина,
Винниця, та гі стіна.
Поплела сулаки лоза,
Не досягнеш верьх юй з воза.
Грезниками вино вродить,
Рясно на хосен наплодить.
Луґош нам учинить холод,
На винце не буде голод.
Ще й парадôв зеленіє,
Душу руснакови гріє.
Лем єдно не зряховав,
Адде будар не поклав.
Бы я сôнцьом не втікав,
Такуй ту вôду золляв.
Пуд луґошом у спраготу,
Страх як люблю сю роботу.
Ни копати, ни косити…
У хôлôді пиво пити.
#Володимир_Рошко
