Слідами новели В. Стефаника "Камінний хрест".
Прощання
Літа пішли на спад в тяжкім двобої,
Старий сусід прощався з рідним краєм.
Земля, як камінь, хрест й примхливість долі:
Ім'я Іван та Катря – два життя вінчає.
Крізь сміх танок танцює, кроки ватні,
Земля тікає з під ноги. Біль, стогін.
Душа палає в тузі, чи багатті,
Лишають сльози слід – страхи розлогі.
Вплелися дві душі корінням в трави,
Плисти з синами морем – пошук волі.
Ведуть селяни коло, в серці рани,
Музики тужно грають, очі вогкі.
Горілка п'ється, смак гіркий — полину,
Насіння квітів й трав візьмуть з собою.
Калини пагін – радість на чужині:
Посаджу під вікном, разом з вербою.
А хрест семи вітрам, як старт для клину:
Можливо прах розвіють, скоро згину.
Мій Бог,
Мігрант,
Чужий, як птах
Безкрилий...
Раміна Солнцева
14.09.2026р.
Малюнок з Pinterest.
