Вчора на роботі почула розмову двух кобил. Вибачте по іншому їх не назвати.
"Держава усе робить щоб ми ненавиділи переселенців. Он в них діти безкоштовно харчуються, не то що мені платити доводиться. Їм гуманітарку, їм виплати. А ми що не постраждали?"
Без питань, міняю ваше життя на пачку макарон, безкоштовне харчування для дитини, і перші пів року виплати у 2 т грн (потім виплати забирають бо зарплата більше ніж 10 т на місяць "не положено"). І так переселенцям з 14 року, або з 22 вже і пачки макарон не дають. Бо ми вже життя влаштували.
Ви з'їзджаєте в чуже житло за 10-15 т на місяць. Берете з собою максимум одну сумку речей на усю родину. Без можливості потрапити до рідних, побачити не їх, не родичів, не друзів. Вас розкидує по всьому світу. Немає не малейшої підтримки. А тобі дали пачку макарон, забрали усю зарплату на оренду житла, в квартирі в якій ти навіть перестановку не можеш зробити без дозволу господаря. Ніхто не допоможе. Ніколи. Але ми зажралися. Нас треба ненавидить, бо нам держава дала... От реально, батьківський двір, квартиру подруги, сусідку бабу Галю, свій куточок, дачу, цвинтар з рідними. Рідні місця, які нас годували, як і вас годує. Ми ніколи не побачимо. А нам заздрять за пачку макарон і 2 т грн і безкоштовне харчування для дитини. Боляче усвідомлювати, що люди не знають що таке війна, втрати і що з такими темпами це може прийти і сюди. Бо не Росія погана, а переселенці. Не Росія погана, а наша держава. Не Росія вина, а військові наші,які не так тримають фронт, не йдуть в контр наступ,роблять не так як хоче цивільни. Не Росія погана а хто завгодно. Ви скоріше за все забули коли останній раз донатили... Але розповідати як краще, без намагання навіть хоч трохи зрозуміти цих людей ви не готові.
