Комунальний бардак Львова. Частина 2.
Один мій знайомий, який років 20 тому займався політичним консалтингом, назвав свою структуру "Міжнародним інститутом". Інститутом чого саме, вже не пригадую. Бо понти понад усе.
У Садового теж полюбляють створювати "інститути". Чекаю, коли мер відкине власну скромність і почне плодити "академії".
А тим часом допитливим львів’янам досі не зрозуміло, для чого вся ця затія, враховуючи, що "інститути" Садового з'їдають добрий шмат міського бюджету, при цьому фактично дублюючи органи місцевого самоврядування, які діють у структурі міськради.
Здавалося, нагнувши свого часу депутатський корпус на заснування комунального Інституту міста, Садовий потішиться улюбленою іграшкою і на тому втихомириться. Але не тут то було. Невдовзі у Львові з’являється ще одна комунальна установа – Інститут просторового розвитку.
Чим займаються, або мали б займатися згадані установи, дізнаємось на офіційному сайті Львівської міської ради.
Інститут міста – це аналітичний центр, метою діяльності якого задекларовано "об'єднання зусиль Львівської міської ради, бізнесу, громадських організацій, академічних спільнот та мешканців Львова для досягнення цілей розвитку міста".
Видно, Інститут міста зле об'єднував і розвивав, тому йому на підмогу з'явилася комунальна установа – Інститут просторового розвитку, створений "з метою розвитку інноваційних проектів у сфері проектування вулиць, громадських просторів, парків, об'єктів житлового та громадського призначення".
Споглядаючи затори на вулицях міста та інші його проблеми, мимоволі тішишся, що ідейний натхненник і очільник Інституту просторового розвитку Олег Шмід у перші дні повномасштабного вторгнення раптово перестав цікавитися Львовом, наклав у сподні і втік з України.
Але ключове питання, навіщо Садовому було створювати ці квазіінститути зі своїми бюджетами, якщо у структурі мерії існують і Управління просторового планування, і Управління формування середовища?
І, певно, для того, аби ніхто не звинуватив мера в некультурності, у Садового створюють ще й Інститут стратегії культури! Але про "культурну комуналку" поговоримо наступного разу, бо там є свої особливості і свої бюджети. Трошки привідкриємо львів’янам очі, на суми, які витрачає наше місто на наше з вами "окультурювання".
P. S. посилання на першу частину – тут.
