🔆 Притча про реальний час життя
Жив чоловік, якого всі називали Шукачем. Одного дня він опинився біля невеликого містечка й побачив на його околиці красивий зелений пагорб.
За огорожею стояли білі камені. На одному було написано:
«Прожив 8 років, 6 місяців і 3 дні». На іншому — п’ять років. Ще на одному — одинадцять.
Шукач зрозумів, що це цвинтар, й жахнувся: невже тут усі помирають такими молодими?
До нього підійшов доглядач і пояснив місцевий звичай.
Коли юнакові або дівчині виповнювалося п’ятнадцять, їм дарували маленький записник. Щоразу, коли вони переживали щось по-справжньому прекрасне — закохувалися, сміялися до сліз, обіймали дитину, зустрічали близьку людину, милувалися заходом сонця — вони записували, скільки тривала ця радість. Після смерті весь цей час додавали. І саме його писали на надгробку.
Мешканці містечка вірили: це і був час, який людина по-справжньому прожила.
➡️ Дай відповіді на питання:
❓ Якби ти мав/ла такий записник, які моменти цього року обов’язково потрапили б до нього?
❓ Що допомагає тобі відчувати: «ось зараз я справді живу»?
❓ Що ти можеш зробити вже найближчими днями, щоб у твоєму умовному записнику з’явився ще один теплий спогад?
🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
57
10
3August 22, 2026 2.4K 43
