Уявіть дитину, яка плакала десятки разів і до якої не підходили. Не брали на руки. Не врегульовували. Чи гірше - знецінювали чи агресували на сльози. І можливість заявляти про свої потреби заморозилась. Заявляти про біль. Про дискомфорт.
А потім в терапії відбувається: «я бачу, що в цьому місці твої очі наповнюються сльозами», «дуже боліло тоді?», «мені шкода, що ти це пережила», «розкажи мені про що ти плачеш, мені важливо, що ти цим ділишся» і лід тане. І перетворюється в потічок.
Який буде текти.
17
4June 18, 2026 154 2 2
