1
Що вибухнуло в Піщанці
Мене відпустило, тож тепер можу написати. Останні дні я прочитав багато дурні та домислів, навіть про прилетілий КАБ.
Правда: Вибухнув нелегальний склад боєприпасів радянського (і не тільки) виробництва, з яких кустарним способом добували вибухову речовину — тротил. Аналізуючи всі події, тепер можу сказати це впевнено, тому що все це відбувалося просто за моїм вікном.
За розвитком подій я спостерігав із вікна кабінету, що виходить прямо на цю ділянку. Якби в момент вибуху я перебував там, то зараз уже не писав би цього тексту.
Я побудував свій будинок у Піщанці 2007 році, куди переїхав з родиною. А ділянку що стала епіцентром вибуху, придбали трохи пізніше — у 2008–2010 роках. Із цим сусідом я особисто не знайомий, але кілька разів перетинався з його батьками: коли вони просили підписати межі для приватизації, а також просто обговорювали дрібні господарські питання.
Вони посадили на своїй ділянці сад і кілька разів за літо приїжджали всією родиною покосити траву та посмажити шашлики. А після 2015 року майже перестали приїжджати взагалі. Будинок стояв порожній. Із вікна я рік за роком спостерігав, як ростуть дерева — горіх, яблуні, абрикоси.
25 лютого цього року в сутінках на подвір’я заїхала військова вантажівка, і якісь люди почали вивантажувати ящики, схожі на ящики з-під боєприпасів.
Зараз трапляється, що військові самовільно заселяються в порожні будинки, тому я подумав, що це саме такий випадок. Особистого контакту з власником я не мав, тому зателефонував сусіду з іншого боку, який добре його знає. Він сказав мені, що власник надав свій будинок знайомим військовим для безкоштовного проживання.
А вони натомість мали робити ремонт (на ділянці були житлове приміщення та літня кухня). Це виглядало як побутова ситуація, і це було його право. Я й уявити не міг, що ящики можуть бути з вибухівкою. Це не вкладалося в голові: навіщо влаштовувати склад боєприпасів у житловій забудові, у центрі села, далеко від полігонів і військових частин? Це не те щоб просто незаконно — це взагалі безглуздо.
Я припустив, що військові ящики могли використовувати для зберігання особистих речей та інструменту. Спочатку справді робились ремонти - відновлювався дах, колодязь, щось усередині будинку. Час від часу біля будинку стояли військові автомобілі-позашляховики з чорними номерами. Як мені пояснили знайомі військові, це були не звичайні автомобілі, а транспорт рівня керівництва бригади або навіть корпусу.
Іноді група з 5–7 чоловік влаштовувала пікніки: смажили шашлики, лунала музика та гучний сміх. Нічого підозрілого в цій поведінці не було — військові живуть і відпочивають. Війна, і ми змушені миритися з таким сусідством. За деревами майже не було видно, що там відбувається.
Але потім почали з’являтися додаткові споруди — саморобні сараї: дерев’яний каркас, обтягнутий плівкою. Спочатку один — усередині ділянки, потім другий — прямо біля нашого паркану.
Я припустив, що це для захисту інструментів від сонця та дощу або щось на кшталт навісу для відпочинку. Працювала болгарка, хтось гупав молотком по металу. Виглядало як звичайні ремонтні роботи.
Як мені пояснили потім, саме так виглядає процес добування тротилу з боєприпасів: їх розпилюють і дістають вибухову речовину. Але це не був достатньо безпечний процес «виплавлення» (згідно з джерелами в інтернеті, це спосіб, за якого використовують рідини, що розчиняють тротил за температури, нижчої за 80 °C, а вплив робочого середовища здійснюють шляхом подачі цих рідин у корпус боєприпасу за температури від 15 до 130 °C. Недоліками цього способу є мала продуктивність унаслідок низького коефіцієнта тепловіддачі газового середовища, великі витрати тепла на нагрівання повітря та недостатньо висока якість очищення боєприпасів зі складною внутрішньою конфігурацією).
В цьому випадку вибухівку просто вибивали молотком!
Якби я тільки міг уявити, що вони луплять молотком по мінах, — я б виїхав із будинку разом із родиною того самого дня! Зараз я з жахом згадую, що майже все літо чув це дзеленчання по металу. Трагедія могла статись будь-якої миті!
Але підозри, що відбувається щось погане, з’явилися, коли прямо біля мого паркану — навіть не всередині цих сараїв — я побачив, як троє людей трамбували білий порошок у пластикові пляшки. Поруч лежали дроти та якийсь інструмент. Я показав фото знайомим військовим. Вони сказали, що це дуже схоже на спорядження саморобних вибухових пристроїв.
Мені не вірилося, що таке можливо. Яка вибухівка в житловому секторі? Хто таке може дозволити? У чому взагалі сенс? Невже фронт може рухнути без тих 20–30 бомб, які вони зберуть "на колінках"? Але я одразу надіслав повідомлення власникові, попросивши пояснити, що відбувається і хто це дозволив.
Ще свіжими були згадки про вибух, що стався наприкінці квітня на іншому кінці Піщанки — біля дач у напрямку Синельникового. Тоді було зруйновано половину вулиці. Але людям так ніхто й не пояснив, що сталося, якою була причина та як можна було цьому запобігти.
Зараз прямо поруч зі мною складалася схожа незрозуміла ситуація, і я майже ніяк не міг на неї вплинути. Я сказав сусідові, що, якщо питання не вирішиться, я зберу речі та виїду.
За результатами мені передали таке:
[18.08.2026 12:16] Сами жильцы отрицают, хозяин будет с их руководством общаться.
Он не давал согласия на подобную деятельность и заинтересован решить вопрос, чтобы всем было спокойней. Будет общаться с их руководством.
18 серпня власник будинку категорично поставив вимогу, щоб ці військові виїхали, і дав їм тиждень на збори. Я заспокоївся, бо сподівався, що питання буде вирішено і вони нарешті заберуться геть. Кілька днів біля будинку не було автомобілів.
Але 25 серпня дзеленчання відновилося прямо біля нашого паркану. Про це мені телефоном розповіла дружина, додавши наприкінці розмови: «Мені страшно!»
Я був у подорожі. Дружина мусила їхати до Самарі, щоб забрати мою маму та сестру, які приїжджали до мене погуляти в саду й подихати чистим повітрям. Старший син поїхав кататися на велосипеді. Вдома залишалися дві доньки — 15 і 10 років.
Дружина встигла доїхати до Червоного мосту, коли стався перший вибух і все навколо загорілося… Мені зателефонував сусід:
- На ділянці сталася детонація. Тут п...ц.
Зв’язок із дружиною зник…
____
Коли я переїхав до Піщанки у 2007 році, то спостерігав, як усе навколо повільно деградує під натиском жадібності, байдужості, корупції та некомпетентності: інфраструктура, бюджети, земля, довкілля. Як мальовничий край перетворюється на смітник, стихійну забудову та потопає у смороді.
...
Повна версія: https://www.facebook.com/share/p/1DDJFRr1rL/
Автор: В'ячеслав Горобець
